Кадрова служба
 
назад до ЗМІСТУ  

АМЕЛІЯ ЕРХАРТ: НЕБО, ДІВЧИНА, ЛІТАК...

Нещодавно світ відзначив 115-у річницю з дня народження Амелії Ерхарт -знаменитої американської авіаторки, першої жінки, яка перелетіла через Атлантичний океан.

Амелія Мері Ерхарт народилася 24 липня 1897 року в м. Атчісон, штат Канзас, в сім’ї адвоката Едвіна Ерхарта. Вона була старшою дитиною в сім’ї; друга дочка, Меріел, народилася через два з половиною роки. Сестри Эрхарт користувалися надзвичайною для того часу свободою вибору інтересів, друзів і розваг. Амелія з дитинства була відмінною наїзницею, плавала, грала в теніс і стріляла з подарованої батьком рушниці. Читати вона навчилася в чотири роки і поглинала безліч різноманітної літератури, але особливо подобались їй книги про великі відкриття і пригоди. В результаті, незважаючи на свою належність до “слабкої статі”, серед дітей з сусідніх вулиць Амелія стала визнаним лідером і заводієм. Її оцінки в школі майже завжди були відмінними, особливо з природничих наук, історії та географії.

В юності Ерхарт навчалася в Колумбійському університеті. На Різдво 1920 року Амелія потрапила на виставку літальних апаратів в Лонг-біч, штат Каліфорнія, і через три дні - на аеродромі Роджерс Філд - здійснила свій перший десятихвилинний політ, в якості пасажира. Зачарована відчуттям польоту, Амелія вирішила навчитися літати сама, і в січні 1921 року почала брати уроки льотної майстерності.

22 жовтня 1922 року Амелія Ерхарт встановила свій перший світовий рекорд, піднявшись на висоту 14 000 футів (близько 4300 м) - вище, ніж це вдавалося досі будь-якій жінці-пілоту. Інтерес публіки до авіації в ті роки був величезний, і на аеродромах Каліфорнії часто проводилися авіашоу з імітацією повітряних боїв, з різноманітними ризикованими трюками і змаганнями в мистецтві вищого пілотажу. Вже до кінця року Амелія стала визнаною зіркою подібних повітряних родео, її ім’я стало все частіше з’являтися в авіаційній пресі. В той період розвитку авіації в США для пілотування особистого літака не була потрібна обов’язкова наявність формальної ліцензії. Проте 16 травня 1923 року Амелія Ерхарт отримала ліцензію Міжнародної авіаційної федерації, ставши 16-ою жінкою серед ліцензованих пілотів.

В травні 1932 року вона наодинці перетнула Атлантику за п’ятнадцять з половиною годин. Після трансатлантичного перельоту Ерхарт стала найвідомішою жінкою-пілотом у світі.

А 11 січня 1935 року вона стала першою в світі людиною, хто подолав відстань від Гавайських островів до Окленда (штат Каліфорнія) над Тихим океаном.

При спробах зробити подібний одиночний переліт загинуло стільки пілотів, що такі спроби були заборонені урядом США. Але Ерхарт домоглася спеціального дозволу і змогла успішно здійснити задумане. Час у польоті склав 18 годин 16 хвилин.

Але, незважаючи на насичений графік і повну віддачу улюбленій справі, Амелія все ж знайшла час і на особисте життя - на початку 1931 року вона щасливо вийшла заміж за свого “прес-агента” і ділового партнера Джорджа Путнама.

У 1936 році Амелія організувала в Індіані льотну школу і займалася також консультуванням дівчат-студенток.

Рік по тому Ерхарт вирішила здійснити свою головну мрію - кругосвітній переліт по найпротяжнішому маршруту, тримаючись якомога ближче до екватора. Вона вважала, що цей політ стане найгучнішим останнім її рекордом. Влітку їй мало виповнитися 40 років, і Амелія планувала зробити паузу в польотах, сфокусуватися на дослідженнях, народити дитину і більше часу проводити з сім’єю і друзями. 20 травня 1937 Амелія в супроводі штурмана Фреда Нунана вирушила в дорогу. На початок липня екіпаж з успіхом подолав 80% маршруту, пролетівши понад 22 тисяч миль через Атлантику, екваторіальну Африку, Аравію, Індію та Південно-Східної Азії.

До того моменту відважні мандрівники пройшли 28 етапів перельоту, деякі з яких були офіційно зареєстровані як світові рекорди. Фатальний момент настав 2 липня 1937, коли Амелія і Фред вирушили підкорювати найважчий відрізок шляху: за планом вони повинні були вилетіти з невеликого міста Лае в Папуа-Новій Гвінеї й тримати курс на крихітний острів Хоуленд.

Орієнтовний час польоту становив 24 години, і перед екіпажем стояло майже нездійсненне завдання відшукати маленький острів, який загубився в Тихому океані й лише злегка піднімався над водною гладдю. Для того, щоб Ерхарт змогла приземлитися, на острові за спеціальним розпорядженням президента Рузвельта обладнали злітно-посадкову смугу, де літаку готували зустріч журналісти та представники влади. Однак Ерхарт передавала про вкрай погану погоду на маршруті, радіозв’язок був нестабільним, сильний вітер зносив літак на північ. Про це повідомила сама Амелія в своїй останній передачі.

Згідно сигналу, в цей момент літак знаходився в декількох хвилинах польоту від Хоуленда, але там він не з’явився.

Амелія Ерхарт пропала безвісти 2 липня 1937 року. Американський флот провів масштабну пошуково-рятувальну операцію, але екіпаж так і не був знайдений.

В США Ерхарт є національною героїнею. Постійно з’являються нові книги, документальні та художні фільми про легендарну жінку-пілота, а деякі активісти досі вирушають в експедиції з метою знайти уламки її літака в Тихому океані.

назад до ЗМІСТУ  
     
Інфо