Кадрова служба
 
назад до ЗМІСТУ  

АВТОСЕРВІС: ВИМОГИ РОБОТОДАВЦІВ

В радянські часи професія автомеханіка вважалася привілейованою, відкриваючою доступ до безлічі можливостей і благ. Але й в наші дні попит на цих фахівців зростає: адже сьогодні майже в кожній сім’ї є автомобіль, який час від часу вимагає профілактичного або капітального ремонту. Отже, якщо ви вирішите опанувати цю спеціальність, безробіття вам не загрожує і ніяка криза не страшна.

Якщо для автомеханіка, який займається ремонтом вітчизняного автомобіля, важливі кмітливість, спритність, хитрість, а часом навіть сміливість у прийнятті рішень, то від майстра, який ремонтує іномарки очікують певний рівень знаннь і строгого дотримання високотехнологічних процесів.

Тому серед вимог до кандидатів на цю вакансію в компанії-дилері іноземного автовиробника можна зустріти наступне: відсутність досвіду роботи в автосервісі по ремонту машин, випущених в нашій країні. Багато хто вважає, що людина, яка звикла ремонтувати вітчизняні автомобілі за вітчизняними стандартами, з байдужим підходом до виконання своїх обов’язків, і тим більше, без вищої освіти, не зможе перейти на якісно інший рівень ремонту.

Роботодавці посилюють вимоги до автомеханіків, автомалярів та інших ще й тому, що зросла ступінь підготовленості самих директорів автосервісів. Зараз вже ніхто не дивується, коли керуючими автотехцентрами або їх заступниками стають кандидати технічних наук. Відповідно вони встановлюють високу планку початкової підготовки всіх співробітників очолюваних ними підприємств, починаючи з автомеханіка. Сучасні автосервіси потребують, як правило, фахівців широкого профілю: якщо це механік, то з досвідом ремонту не лише двигуна і ходової частини, але й різних систем автомобіля, електрообладнання; якщо це маляри чи колористи, то з досвідом роботи не з однією, а з декількома системами фарбування.

Автомеханік-універсал без досвіду роботи повинен знати: основні закони фізики; будову двигунів внутрішнього згорання, їх відмінності та особливості роботи, знати та розуміти поняття, з ними пов’язані; умови функціонування трансмісії; роботу механічної коробки передач, її відмінності від автоматичної; типи систем запалювання, для чого необхідні окремі їх деталі; компоненти паливних систем, чим вони регулюються; переваги системи ABS, для чого і як працює реле і тому подібне з електроустаткування. Потрібно розбиратися хоча б в принципах функціонування різного додаткового обладнання: автосигналізації, кондиціонерів та іншого. З досвіду підбору персоналу в великі автосервіси відомо, що середньої спеціальної освіти для відповіді на ці, здавалося б, елементарні для автомеханіка питання недостатньо. На додаток до перерахованих, однією з обов’язкових вимог до автомеханіка-універсала в офіційному дилерському центрі є вміння користуватися комп’ютером та освоювати спеціальні програми.

Вища освіта дає не лише знання будови й технічних особливостей функціонування механізмів. Дана система передбачає здатність людини до навчання. Саме тому диплом про вищу освіту служить роботодавцю, як правило (не можна забувати, що в будь-якому правилі є винятки), гарантією того, що співробітник в порівняно короткий термін освоїть специфіку роботи на його підприємстві і пристосується до постійних змін. Ось чому освіта успішного автомеханіка може бути не лише вузькоспеціалізованою автомобільною, але й більш широкою технічною.

Крім того, кілька років навчання теоретичним основам різних технічних і гуманітарних наук, періодична здача екзаменів, написання курсових та дипломних робіт, тренують студента, зокрема, його вміння правильно говорити, передбачають наявність досить багатого запасу слів, а також більш розвинену та технічно грамотну мову, ніж у автомеханіка із середньою освітою. А це вже важливо для кар’єрногоо росту.

Тенденція на автомобільному ринку праці сьогодні така, що роботодавці частіше намагаються готувати керівний склад для свого підприємства серед задіяного на ньому персоналу: автомеханіків, автомалярів і т.д. Зрозуміло, що в ремонтників, які мають вищу освіту, шансів стати майстром-приймальником або майстром кузовного, слюсарного цехів набагато більше.

Побудова нових автосервісів і прагнення нинішніх корифеїв автомобільного бізнесу повернутися обличчям до клієнта передбачають відкритість процесу ремонту імпортних автомобілів. В сучасних автотехцентрах прийнято надавати споживачу послуг можливість побачити, на якому обладнанні, в яких умовах, а головне, хто і як ремонтує його автомобіль. Природно, що в такій ситуації важливий і зовнішній вигляд автомеханіка. Роботодавець зацікавлений, щоб його співробітник мав цілком презентабельний вигляд. Особливо це стосується так званого «обличчя» автосервісу майстра-приймальника.

Говорячи про техперсонал автосервісу, окремо потрібно розповісти про колористів. До роботи з кольором пред’являють дещо інші вимоги, які роблять цю професію унікальною: з одного боку, це наявність технічної інженерної освіти, схильність до точних наук, оскільки доводиться мати справу з високотехнологічним процесом, що більше притаманне чоловічому характеру і розуму; з іншого художній стиль мислення, тонка чутливість до різних відтінків кольору, художню освіту, які притаманні жінкам. Ось чому на дану вакансію нерідко претендують і представниці слабкої статі. Роздвоєння професійних вимог відбивається навіть на психології фахівців це часто внутрішньо суперечливі люди, з чим нерідко доводиться миритися керівникам автосервісів, так як професія колористи зараз досить затребувані на ринку праці.

Що стосується автомеханіка, то найчастіше його готові брати на перші три - шість місяців роботи в якості учня, очікуючи від нього швидких результатів на нескладних завдання, а пізніше на більш кваліфікованих. Якщо помилився, наставник виправить. З колористом все складніше: його промах може чимало коштувати (перефарбування заново автомобіля дуже дороге задоволення, та й витрачені фарби не дешеві). Ось чому основна вимога до цього фахівця досвід роботи. При працевлаштуванні колориста зазвичай запитують, які курси за фахом він закінчив, які ремонтні системи знає. Важливим є запитання, скільки часу кандидат витрачає на підбір фарби для одного автомобіля.

Оскільки головна проблема випускників ВНЗ знайти роботу (адже без стажу зараз дуже важко влаштуватися на хороше місце), менеджери з підбору персоналу рекомендують їм приготуватися хоча б півроку попрацювати учнями автомеханіка. Треба зауважити, що цю професію вибирають, як правило, молоді люди, які вже мають навички ремонту вітчизняних автомобілів. Але краще випускникам з автомобільною освітою в пошуках роботи звертатися в автосервіси з ремонту іномарок, так як саме цей досвід особливо цінний у провідних автотехцентрах.

Не треба боятися, що перші півроку зарплата буде невеликою. Ваше терпіння з часом, безсумнівно, окупиться. Вважайте це практикою чи продовженням навчання зі стипендією. До речі, багато інженерів-механіків починають працювати у великих автосервісах ще студентами на стажуванні, після проходження якого їм надають постійне місце, що є великим плюсом для всієї подальшої трудової діяльності. При прийомі такого спеціаліста на роботу будь-який роботодавець оцінить це як ознаку працьовитості та професіоналізму.

Автомеханіки з вищою освітою мають набагато більше шансів на розвиток кар’єри, який, як правило, полягає в призначенні на посаду майстра цеху. Якщо вас цікавить професійний ріст, то ваше майбутнє місце майстер-приймальник. Майстри слюсарного або кузовного цеху рідко погоджуються змінити свою посаду, оскільки вони насамперед керівники, в підпорядкуванні яких можуть знаходитися від одного до декількох бригад механіків, арматурщиків або автомалярів.

Фахівці екстракласу поступово обростають індивідуальними замовленнями, отримують постійну клієнтуру. Не дивно, що багато хто з них з часом відкриває власний бізнес.

назад до ЗМІСТУ  
     
Інфо