Кадрова служба
 
назад до ЗМІСТУ  

ЧОМУ ВИНИКАЄ СТРАХ ПЕРЕД ПУБЛІЧНИМИ ВИСТУПАМИ І ЯК ЙОГО ПОДОЛАТИ?

Навряд чи знайдеться людина, яка, так чи інакше, не мала в своєму житті досвіду публічних виступів. Ми всі вчилися в школі, і всім доводилося виступати на уроках з рефератами або, як мінімум, нас просто викликали до дошки, щоб перевірити домашнє завдання. Напевно, більшість з нас пам’ятає це відчуття, яке виникало у нас, коли нам повідомляли про те, що нас викликають.

Cтрах перед публічним виступом - явище звичайне. Бояться практично всі. Навіть багато досвідчених ораторів відчувають хвилювання, коли виходять виступати з новою темою або перед незнайомою аудиторією. Звичайно людина боїться того, що її погано сприймуть, перервуть, поставлять важке запитання, помітять помилки, будуть сміятися і т.п.

І для того щоб навчитися впоратися зі страхом, давайте спочатку розберемося, що він собою представляє.

За даними досліджень різних соціологічних і психологічних інститутів страх публічних виступів стоїть на другому місці в списку страхів людства. А що ж на першому? На першому місці стоїть страх смерті.

Цікавіше виглядає ця статистика в США та Великобританії. В США публічний виступ стоїть першим у списку страхів. Тобто, якщо вірити статистиці, люди в США більше бояться виступати, ніж померти.

Чому ж такий великий цей страх? У давні часи люди жили громадами, трималися один одного, прикривали на полюванні, захищали дітей і так далі. Опинитися поза громади – було рівносильно смерті. В цьому випадку людина відразу опинялася під прицілом багатьох небезпек - дикі звірі, вороже плем’я, стихія. Можливо, це одна з причин того, що коли ми опиняємося під прицілом уваги аудиторії, в нас пробуджується той самий давній генетичний страх - опинитися віч на віч з безліччю небезпек.

Всі ми - родом з дитинства.

Приклад. Всім знайома ситуація, коли мама забороняє дитині голосно говорити чи кричати у громадських місцях. З додаванням «Припини! На нас всі дивляться!» Показуючи всім своїм виглядом негатив самого цього факту. Ось і виходить, що в людини, коли на неї всі дивляться і навколо багато людей, перехоплює голос. У неї виникає приблизно така установка: «Якщо всі дивляться, і я буду голосно говорити - мама не буде любити мене». Людина не може говорити, а коли починає говорити, виходить це якось сухо і здавлено.

Страх - емоція, яку породжує інстинкт самозбереження.

Давайте знову звернемося до тих давніх часів, в які жили наші пращури. Відомо, що основне біологічне значення емоційного переживання полягає в тому, що воно дозволяє людині швидко оцінити свій внутрішній стан, усвідомити, що виникла якась потреба, а також знайти можливості її задоволення в результаті певних дій. Отже, страх - емоція, яку породжує інстинкт самозбереження. А спрацьовує він в моменти потенційної загрози життю.

Уявіть собі: крізь ліс нечутно йде мисливець. І тут раптом він відчуває, як всередині піднімається та наростає хвиля страху. Він миттю реагує та рятується втечею або, навпаки, готує зброю. Чує глухе гарчання і розуміє, що в декількох кроках від нього причаївся в засідці шаблезубий тигр. І тут вже незрозуміло хто кого, але факт залишається - людина відреагувала адекватно на небезпеку, яка виникла. Таким чином, ми можемо судити, що в більшості випадків у стародавньої людини страх виникав внаслідок реальної загрози фізичному існуванню.

Тепер повернемося в наш час. Звичайний міський житель відчуває справжнісінький страх кілька разів на день. Причому в 90 відсотках випадків цей страх не є загрозою життю в буквальному сенсі цього слова. Особливо це стосується страхів, які ми переживаємо на роботі - стосунки з начальством, загрози фінансових втрат, загрози кар’єрі та ін. Причому, чим вище ми злітаємо, тим більше є що втрачати. І це не дивно. Адже робота для багатьох з нас займає основне місце в житті. Більше того, якщо уважно простежити за собою, то, швидше за все, з’ясується, що ми перебуваємо під пресом стресових ситуацій майже цілодобово. Турботи на роботі, міський шум, різні інформаційні подразники - криза, політика, інфляція, та інше, - все це фактори, які створюють ситуацію, де інстинкт самозбереження починає буквально «зашкалювати». Крайній прояв усього цього - неврози, фобії, боязнь всього. Друга крайність - інстинкт самозбереження притупляється. Одні бояться намочити руки в струмку через страх застудитися. Інші лізуть на круті скелі, не відчуваючи небезпеки. А потім їх знімають рятувальники.

«Ти не з нашої пісочниці»

Мова йде про страх бути відкинутим, не прийнятим суспільством. Ці страхи виникають по двох причинах, про які ми говорили вище: генетичний страх вигнання з общини та можливий дитячий травматичний досвід.

Ось ми і познайомилися з основними причинами виникнення страху перед публічними виступами. Як впоратися з ним - читайте далі.

ІНСТРУКЦІЯ

1. Зрозумійте, що страх перед виступами ірраціональний. Вам не загрожує важка хвороба і тим більше смерть, якщо ви забудете кілька слів з підготованої заздалегідь промови, так що справа не в інстинкті самозбереження. Не зациклюйтесь на своєму страху, бо таким чином ви робите його сильнішим.

2. Визнайте своє право на страх, не заганяйте його вглиб, не приховуйте. Ви маєте право боятися незалежно від вашої статі та віку. Дивіться страху в обличчя, насміхайтеся над ним, виймайте його з глибин підсвідомості. Уявіть собі аудиторію, повну людей. Перетворіть лякаючу вас публіку в щось смішне або безпорадне: в немовлят, мультиплікаційних героїв чи милих кошенят. Вони не зроблять вам зла, оскільки ви сильніші, ніж вони.

3. Підкоріть публіку. Заздалегідь приготуйте кілька фраз, щоб довести свою владу над аудиторією. Наприклад, ви можете процитувати будь-якого вченого і попросити слухачів записати цю важливу думку. В контекст виступу можна вписати вимогу подивитися у вікно або на дошку за вашою спиною. Ви побачите, як слухачі виконують ваш наказ і зрозумієте: вони в ваших руках, вони слухають вас і не можуть завдати шкоди.

4. Слідкуйте за своїм станом. Якщо навіть при думці, що вам потрібно буде виступати, ви відчуваєте тривожні симптоми, значить, у вас починається паніка. Симптоми можуть бути різними: запаморочення, різке підвищення тиску, слабкість, пітливість, тремтіння, часте дихання чи серцебиття і т.п. Таким чином ваш організм протестує проти стресу, змушує вас уникати ситуацій, в яких стрес може виникнути.

Ви можете спробувати впоратися з панікою самостійно. Уявіть собі, що ви виступаєте перед аудиторією. Якщо відчуєте себе погано, спробуйте заспокоїтися. Дихайте рівно. Скажіть собі, що цей стан не є небезпечним, що ви до нього готові та зможете впоратися. Прислухайтеся до свого дихання. Посміхайтеся, співайте, танцюйте, говоріть з ким-небудь, смійтеся страху в обличчя. Якщо ви зможете впоратися з панікою, наступного разу буде легше. І незабаром ви забудете про те, що таке страх виступів.

5. Потрібно заздалегідь вдома потренуватися виступати з промовою чи лекцією, якісно підготувати матеріал, показати його іншим людям, почути їх думку з приводу цього матеріалу і, якщо потрібно, внести необхідні зміни. Не варто тримати в голові думки про невдачу. В такий спосіб ви можете запрограмувати себе на провал. Якщо ви будете постійно тримати в голові думку “як би не забути текст”, то, напевно, ви його забудете.

6. Підготуйте план. Ви повинні накидати собі план, за яким ви будете говорити. Не варто записувати весь текст, але його пункти повинні лежати перед очами.

7. Говоріть, а не читайте. Не читайте, ні з пам’яті, ні з листочка. Коли ви говорите своїми словами – ваша промова виглядає набагато привабливішою.

8. Ведіть діалог з публікою. Не ведіть монолог, багато доповідачів роблять саме таку помилку. Адже якщо ви говорите самі із собою, то чому вас повинні слухати інші? Тому говоріть, розповідайте, дайте взяти невелику участь у виступі й групі слухачів, прислухайтеся до публіки, інакше ви ризикуєте залишитися без уваги.

9. Стислість і простота. Не затягуйте виступ. Використовуйте як можна більш прості вирази, пам'ятайте, що в юрбі – в людей знижується інтелект (причому, чим більше юрба – тим більше він знижується). Намагайтеся по максимуму враховувати це.

10. Використовуйте паузи. Читати текст із абзацами набагато легше, слухати мову з паузами теж. Люди повинні осмислити й відреагувати на сказане, а ви зосередитися на наступному пункті.

11. Чіткіше й голосніше. Ви повинні говорити чітко, голосно й виразно. Це обов’язкова умова для будь-якого виступу, інакше вас просто не почують.

12. Практикуйтеся. Лише практика публічних виступів допоможе вам дійсно зрозуміти й навчитися використовувати всі перераховані поради.

Сподіваємося, що ця стаття допоможе вам у майбутньому перебороти свій страх перед публічними виступами. Удачі!

назад до ЗМІСТУ  
     
Інфо