Кадрова служба
 
назад до ЗМІСТУ  

ЕННЕ МАГДАЛЕНА БУРДА – СЕКРЕТИ УСПІХУ

Життя цієї незвичайної жінки можна було б вважати хрестоматійним прикладом того, як досягти успіху. Енне Бурда своєю кар’єрою наочно продемонструвала, що для будь-якої жінки, яка любить свою справу, відповідально ставиться до своєї роботи і прагне багато чого досягти в житті, немає нічого неможливого.

Енне Магдалена Леммінгер, яку світ знатиме під ім’ям Енне Бурда, народилася 28 липня 1909 року в невеликому містечку Оффенбург на південному заході Німеччини, в сім’ї залізничника. Після закінчення школи дівчинка поступила в торгове училище. А отримавши бажаний диплом, відразу ж вийшла заміж за власника маленької книжкової друкарні Франца Бурду, який мав до того ж вчений ступінь доктора. Правда, він був не багатий. Але Енне цей факт не зупинив, і вона незабаром змінила прізвище.

Так вийшло, що рішуча Енне завжди і про все мала власну думку. Це стосувалося також поняття “хороша мода”: речі, за переконанням фрау Бурди, просто зобов’язані робити людину такою, якою вона сама себе бажає бачити. Ця думка вперше прийшла в голову дівчині ще в 17 років - і перетворилася на власний стиль. Найпростіше досягти бажаного результату, навчившись шити самостійно і конструювати одяг згідно з власним смаком, фантазією та фінансовими можливостями. А мріяти про нечувано дорогі речі від всесвітньо відомих кутюр’є, не маючи при цьому коштів на нормальне життя, - просто безглуздо. Дивно, але таке практичне переконання на той момент було чи не революційним!

Цікаво, що, незважаючи на величезний творчий потенціал, фрау Бурда зайнялася підприємництвом в області індустрії моди лише в 40 років. Кар’єра Енне почалася з того, що вона дала своє ім’я видавництву, яке відкрилося в 1949 році. Тоді Бурда очолила маленьке підприємство, що розорилося, від якого вже ніхто і нічого не чекав. Жінка вирішила, що в майбутньому видання ґрунтуватиметься виключно на самостійній творчості її співвітчизниць. Отже, в 1950 році видавництво випустило перший номер ілюстрованого журналу “Бурда мода” з викрійками, по яких читачки могли самостійно зшити вподобані моделі. Природно, що на професіоналів такі “підказки” розраховані не були. Але кравчині-любительниці належним чином оцінили нововведення. Тепер, ґрунтуючись на своїх особистих смаках, а також враховуючи не лише особливості фігури, але й наявні в розпорядженні готові викрійки, жінки могли підібрати для себе необхідний фасон і вибрати відповідну тканину. Журнал також широко використовував якісні фотографії - саме вони, по ідеї Бурди, повинні були надихати кравчинь і спонукати їх до самостійної творчості.

Журнали Енне користувалися неймовірною популярністю. Через три роки проект переступив кордони Німеччини і прийняв міжнародний розмах. У 1953 році побачив світ перший номер Burda International.

У 1965 році тираж журналу перейшов мільйонний рубіж, а в 1979-му - двохмільйонний. У 1986 році подружжя Енне та Франц відсвяткували золоте весілля. І в тому ж році Франц помер. Тоді ж стався унікальний прорив. Журнал «Бурда мода», що розійшовся по всьому світу, зумів просочитися через “залізну завісу”. Він став виходити в СРСР російською мовою. Це був перший західний журнал в країні та єдине вікно в світ західної моди. Тоді міністр закордонних справ ФРН Ганс Дітрих Геншер не без гумору сказав фрау Бурді, що вона зробила для налагодження дружніх зв’язків з Радянським Союзом більше, ніж до неї три посли, разом узяті.

Журнал був випущений в 1987 році до 8 Березня. Тираж - 100000 екземплярів. Як і сорок років тому в Німеччині, його буквально змели з прилавків. Трохи пізніше, в 1994-му, дітище Енне підкорило Китай.

Почавши працювати в напрямі розробок моделей одягу, в пошуках нових можливостей для свого бізнесу Енне вирішила поїхати в Нью-Йорк. Жінка відкрила невеликий власний бутик на Манхеттені. Обстановка закладу була небагатою, але фрау Бурда оптимізму не втрачала. Кожну окрему річ вона особисто перевіряла на придатність і ефектність і, крім того, сама була прекрасною рекламою власного товару: примірявши черговий предмет гардеробу, Анна декілька разів з’являлася в ньому в громадських місцях, зацікавлюючи людей і поволі формуючи ту саму “моду для мільйонів”, яка зробила журнал Енне таким популярним. Бурда завжди створювала дуже практичні моделі, що відрізняються простотою крою і одночасно спортивною елегантністю, стильністю.

Енне дуже турбувало те, як виглядають її сучасниці. Власне, її журнал якраз і покликаний допомогти кожній жінці знайти свій імідж, стати гарнішою, елегантнішою, впевненішою в собі та щасливішою. Слід сказати, що в досягненні поставленої мети Енне Бурда досягла успіху: більшість її постійних читачок успішно створювали свій, неповторний стиль, поєднуючи основну професію і шиття, перетворившись для членів своїх сімей і знайомих у визнаних і авторитетних модельєрів.

Зараз журнал “Бурда мода” виходить в 100 країнах і друкується на 20 мовах, а підприємство, яким вона керувала разом з чоловіком, процвітає. Незважаючи на чіткий відлагоджений бізнес, Енне продовжувала багато працювати, лише зрідка дозволяючи собі вибиратися відпочити на Сицилію - свій улюблений куточок планети. При цьому на відпочинку ця жінка віддавала перевагу тиші, самотності та неспішним тривалим прогулянкам, читанню віршів, знайомству з предметами мистецтва. Правда, відпустка в Енне ніколи не затягувалася: трохи відпочивши, вона знову поверталася до активної діяльності, причому кожного разу - з новими ідеями і купою ескізів оригінальних моделей одягу.

Як часто відбувається у великому бізнесі, син удачливої підприємниці, Хуберт Бурда, продовжив справу матері. Після завершення середньої освіти хлопець став студентом Мюнхенського університету - йому подобалася історія мистецтв і археологія. Але отримавши диплом, в 1966 році він пішов працювати на підприємство своєї матері. Правда, про те, що він зуміє в житті досягти не менших успіхів, ніж Енне і Франц, їх спадкоємець навіть не підозрював. Успіх чекав його на терені журнального бізнесу; після смерті Франца Хуберт успадкував його видавничу справу (15 німецьких журналів і дві друкарні в Німеччині і Франції). Бурда-молодший зумів перетворити батьківську “базу” на транснаціональний медіа-концерн Hubert Burda Media, що входить в четвірку медіа-гігантів Німеччини, річний оборот якого складає більше двох мільярдів євро. 7500 співробітників підприємця задоволені умовами роботи і розмахом самої справи: концерн випускає 230 журналів, причому в Німеччині виходить 70 з них. Хуберту належать такі знамениті міжнародні бренди, як Elle, InStyle, Playboy, Men’s Health, Cosmopolitan і ряд інших. До власних брендів належать популярні журнали Lisa, Focus і Bunte. З часом Hubert Burda Media відкрив свої видання і представництва в Чехії, Польщі, Україні, Сербії та Чорногорії, Росії, Хорватії, Словенії, Казахстані. Саме завдяки напористості і діловій хватці сина Енне Бурда змогла здійснити свою мрію і в 1987 році почала видавати журнал “Бурда мода” в СРСР. Так культове західне видання про моду добралося і до країн Східної Європи, з’явившись у вільному продажі.

Довше і важче шукав своє місце в житті ще один син Енне - Фрідер. Коли батько з виховною метою передав йому маленьку друкарню в Дармштадті (там було 100 працівників), на жаль, він був упевнений, що син провалить цю справу. Але цього не сталося. Через декілька років на підприємстві, що цілком успішно розширювалося, була вже тисяча працівників. Сьогодні Фрідер розлучений, живе один. Справою життя для нього стало мистецтво, колекціонування творів живопису, підготовка каталогів. Він втілив свою мрію - відкрив музей образотворчих мистецтв у Баден-Бадені.

Ім’я Енне Бурда стало для багатьох жінок символом стильності, оптимізму і змін на краще.

Енне Бурда померла в листопаді 2005 року в Німеччині на 97-му році життя. За свої заслуги Енне Бурда була удостоєна безлічі нагород: ордена “Великий хрест за заслуги перед ФРН” (1974); медалі Якоба Фуггера Баварських видавців “За видатні заслуги у виданні журналів” (1985); ордена Карла Валентина (1990).

назад до ЗМІСТУ  
     
Інфо