Кадрова служба
 
назад до ЗМІСТУ  

ІСТОРІЯ ЕЙФЕЛЕВОЇ ВЕЖІ

Ейфелева вежа є сьогодні символом Парижу. Навряд чи можна уявити це місто без неї. Особливо, враховуючи той факт, що майже на всіх листівках про Париж розміщують саме знамениту вежу Олександра Густава Ейфеля.

Але мало хто знає, що під час будівництва вежі багато французів були проти майбутнього символу Парижу. І навіть після закінчення проекту уряд мав намір знести вежу через 20 років. Цього не сталося. І в значній мірі цьому посприяв комерційний успіх Ейфелевої вежі.

А хто такий, цей Ейфель? Великий інженер-конструктор Олександр Густав Ейфель народився 15 грудня 1832 року у французькому місті Діжон. Вже з дитинства він відрізнявся потягом до знань. Вважається, що багато в чому цьому посприяли два його дядьки, які займалися хімією - Мішель Пер’єр і Жан-Батист Болеро. Саме разом з ними молодий Олександр пізнавав основи фізики, хімії, математики, філософії, французької мови та історії. В той час освічені люди мали бути всебічно розвинені.

Навчання в школі Олександрові давалося легко. Незважаючи на не найкращу поведінку, він закінчив її з відзнакою. Після закінчення школи, порадившись з вченими родичами, Ейфель спершу вирішив поступити в престижний Паризький політехнічний університет. Але, незабаром, підкоряючись поклику серця, майбутній інженер змінив своє рішення, і в результаті склав іспити в Центральну школу цивільних інженерів. Не дивно, що спеціальністю Ейфеля стала хімія.

Перше місце роботи Олександра Ейфеля було пов’язане із залізницею. Молодий інженер допомагав у будівництві шляхів у Франції в різних містах (в основному на півдні країни). Слід сказати, що він відразу ж став виділятися на фоні інших співробітників і швидко пішов вгору. Проте Ейфелю не подобалась ця робота, і в 1964 році, відмовившись від чергового підвищення, він відкрив свою справу.

Він бере участь в розробці залізничного моста в Португалії. Цей міст у результаті простояв 114 років до реконструкції (він розташовувався над річкою Дора). Найбільше Ейфелю вдавалися віадуки. Один з них - де Гарабі, який Ейфель завершив в 1885 році, став найвищим мостом у Франції того часу. Його висота складала 122 метри, а довжина більше, ніж 500 м. Знаменитий міст через Бордо - теж справа рук Ейфеля.

Але не лише мостами славився французький інженер. Він спроектував безліч вокзалів у всій Європі. Крім того, Ейфель був одним з тих, хто працював над металевим каркасом для знаменитої статуї Свободи - символу США та демократії. В Італії інженера запам’ятали завдяки роботі над куполом обсерваторії, який обертався, в місті Ніцца. Цей проект був особливо цікавим, оскільки сам купол важив приблизно 100000 кілограмів. Але, завдяки конструкції Ейфеля, міг обертатися за допомогою зусилля лише однієї людини.

Але всі ці проекти не вплинули на популярність інженера. Головною справою його життя стала металева вежа в центрі Парижа.

В 1888 році в Барселоні повинна була пройти всесвітня виставка. На той час це був досить масштабний захід, що збирав безліч людей з усього світу. Саме до цього заходу Олександр Ейфель хотів побудувати в місті абсолютно нову для того часу споруду - металеву вежу висотою 300 метрів. Проте після довгих перемовин з владою він отримав відмову, яка була аргументована тим, що будівництво вимагає занадто великих фінансових вкладень. До того ж ця конструкція викликає великі сумніви в плані надійності. Хтозна, якби не відмовилася тоді влада Барселони від цього проекту, вежа могла б стати символом зовсім іншої країни.

Наступного року така ж виставка мала відбутися в Парижі. Крім того, 1889 рік був для французів круглою датою - виповнювалося 100 років з моменту Великої французької революції. З цього приводу влада вирішила влаштувати конкурс серед архітекторів та інженерів. Переможець мав отримати грант, який дозволив би йому втілити свою ідею в життя. Цим переможцем і стала компанія Ейфеля. До речі, якщо говорити про його компанію, то в ній працювали відмінні професіонали того часу. Можливо, що без них Олександр не досягнув би такого успіху. Адже, навіть вважається, що ідея Ейфелевої вежі належить не йому, а декільком співробітникам компанії. Так це чи ні? Зараз це вже не важливо. Важливо лише те, що без конструкторських рішень Ейфеля вежу просто не вдалося б звести.

До виставки залишалося лише 2 роки. Це був той термін, за який компанії Олександра Ейфеля потрібно було звести майбутню легенду країни. Природно, що грант, виданий урядом, не покривав усіх витрат компанії Ейфеля. Саме тому він вирішив укласти з урядом договір. Олександр був готовий сплатити вартість будівництва, правда, за однієї умови - всі прибутки, отримані від відвідувачів за перші 20 років йтимуть в його кишеню. Після чого він передає володіння вежею владі Парижу. Таке рішення влаштувало обидві сторони. Тим більше, що міська влада тоді навіть не уявляла, які прибутки приноситиме вежа.

Слід сказати, що початок будівництва Ейфелевої вежі в Парижі сприймався французами з неприхованим негативом. Місто з такими відомими спорудами, як Лувр, Собор Паризької Богоматері та Тріумфальна арка, просто не могло прийняти якусь будову, яка перевершуватиме ці споруди за розмірами, йдучи в небо на 300 метрів. Причому, французи виражали своє невдоволення навіть відкритими листами до уряду.

31 березня 1889 року відбулося урочисте відкриття Ейфелевої вежі. Це була революційна споруда, яка відразу ж була розкритикована пресою. Проблема полягала в тому, що вона не була схожою на всі існуючі будівлі того часу. Вежа Ейфеля, на відміну від масивних споруд минулого швидше нагадувала скелет. Це був привід звинуватити архітектура у відсутності смаку.

Проте, успіх до вежі прийшов практично миттєво. Вона стала об’єктом уваги численних туристів, та й самі парижани з великим бажанням відвідували цю небачену досі споруду. Адже, хто не хотів подивитися на Париж з майже 300-метрової висоти?

За ті 20 років, доки вежа знаходилася у власності Ейфеля, він отримав величезні прибутки. Коли Олександр Ейфель передав її місту, влада вирішила, що вежа є досить хорошою спорудою в плані приваблення туристів. Крім того, в той час з’явилося радіо, яке вирішили транслювати саме з вежі Ейфеля. Чи потрібно говорити, що в XX столітті Ейфелева вежа стала символом Парижа, та одним з найпопулярніших місць в Європі.

В наш час вежу вже відвідало більше, ніж 250 мільйонів чоловік. При цьому, Париж заробляє на ній, не лише продаючи квитки туристам. Так, сьогодні в Ейфелевій вежі працюють два відомі ресторани Jules Verne і Atitude 95. Окрім них, в ній знаходиться ще декілька кафе. А ще вежа забезпечує трансляцію ряду французьких телеканалів.

Втім, історія самого Ейфеля на цьому не закінчилася. Хоча він і став досить багатим після 20 років комерційної експлуатації вежі, Олександр не був бізнесменом в звичному розумінні цього слова. Його більше цікавила наука. А тому, ще до Ейфелевої вежі він вплутався в досить велику авантюру - будівництво Панамського каналу.

Варто відмітити той факт, що будівництво каналу відбулося раніше, ніж була побудована Ейфелева вежа. Воно було розпочате в 1880 році. І провалилося за 8 років. Компанія, створена для спорудження каналу, збанкрутіла.

Широкій громадськості справа стала відома лише в 1893 році, коли Ейфель та інші будівельники Панамського каналу були віддані під суд. Самого інженера звинувачували в тому, що він отримав 19 мільйонів франків на будівництво каналу, після чого ці гроші зникли в невідомому напрямі.

Справа закінчилася тим, що Олександру Ейфелю присудили 2 роки в’язниціумовно та невеликий грошовий штраф. На жаль, це негативно відбилося не репутації великого інженера. Більше світ не побачив в його виконанні ніяких великих проектів

назад до ЗМІСТУ  
     
Інфо