Кадрова служба
 
назад до ЗМІСТУ  

ІСТОРІЯ GUINNESS

Пиво Guinness є гордістю Ірландії. Народжене приблизно три століття тому, воно запало в серця місцевих жителів, ставши чимось більшим, ніж звичайне пиво.

Історія бренду Guinness - це ще й історія однієї з найвідоміших книг. Так, знаменита “Книга рекордів Гіннесса” має пряме відношення до пивного бренду.

Історія Guinness починається в далекому 18 столітті з невеликого ірландського села Селбридж, де проживав багатий архієпископ Артур Прайс. Він не хотів обтяжувати себе щоденною рутиною, а тому для виконання всіх справ найняв Ричарда Гіннесса, який успішно поєднував обов’язки посильного та управляючого. Вести господарство йому допомагав син Артур. Так почалася історія однієї з найзнаменитіших у світі пивоварних компаній, засновником якої став Артур Гіннесс.

Юний Артур ходив в школу, а у вільний час разом з батьком в підвалі будинку архієпископа варив світле пиво. Одного разу він прийшов на роботу, як завжди, і дізнався, що хазяїн помер. Це сталося в 1752 році. Але щедрий містер Прайс залишив в спадок йому з батьком по 100 фунтів (на той час це була досить велика сума грошей).

На ці гроші Артур зміг в 1756 році орендувати невелику пивоварню в Лейкслипі, де разом з молодшим братом Ричардом він почав варити світле пиво на продаж. Через три роки 34-річний Артур передав справи братові, а сам переїхав в Дублін. Там він знайшов непрацюючу пивоварню на південному заході міста. Оренда коштувала 45 фунтів на рік, а зняти її можна було на майже нескінченний термін - 9000 років. Звичайно, такі вигідні умови не могли не зацікавити Артура, і він підписав контракт.

У 1799 році Артур Гіннесс прийняв доленосне рішення: він припинив виробництво світлого пива і почав варити темне пиво з кремовою піною, що стало згодом фірмовим продуктом компанії. В 1803 році у віці 78 років Артур Гіннесс помер. В спадок своїм дітям підприємець залишив 25 тисяч фунтів, що за нинішніми мірками склало б приблизно 865 тисяч фунтів стерлінгів.

З десяти його дітей, троє - Артур II, Бенджамін та Уїльям - продовжили справу батька та стали першими представниками могутньої династії Гіннессів. Коли помер батько, Артуру Гіннессу ІІ виповнилося 35 років. Оскільки вони з батьком багато років працювали разом, ні в пивоварінні, ні в управлінні бізнесом син не був новачком.

У 1803 році Артур II взяв на себе управління компанією, яка продавала 809 тис. галонів пива Guinnessна рік. Через 50 років щорічні продажі виросли до 4 млн. галонів.

У результаті при Артурі II рівень продажів зростав на 10% щороку. Війни Наполеона привели до економічного спаду, але завдяки вмілому керівництву Артура пивоварня вистояла. Також Артур став управляючим банку Ірландії, президентом дублінської торгової палати, членом товариства фермерів Ірландії. Він продовжував працювати до останніх днів життя і дожив до 87 років, у своїх досягненнях значно перевершивши батька. Статок Артура на момент смерті перевищував 9 мільйонів фунтів (якщо перерахувати суму того часу на сучасний зразок).

Його наступником став брат - Бенджамін, який керував компанією наступні 13 років. У 1851 році Бенджамін був обраний лорд-мером Дубліна, а в 1867 році йому присвоїли титул баронета. Коли перший баронет серед Гіннессів помер, його статок оцінювався в 65 мільйонів фунтів за сьогоднішніми мірками.

Після Бенджаміна компанію очолив ще один представник знаменитого роду -Едвард Сесіл. Він отримав титул лорда, а згодом, зайняв друге місце в списку найбагатших англійців.

Нащадок Едварда Сесіла – Руперт запам’ятався тим, що при ньому компанія почала активно рекламувати своє пиво. Часи мінялися. Тепер, для того, щоб зберегти високі продажі, треба було давати про себе знати споживачам. Є й інша точка зору, згідно якої Guinness почала активно рекламуватися в той час, коли настала серйозна криза в британській економіці, що спричинила за собою зниження споживання.

Як би то не було, але Руперт був, мабуть, останнім представником династії Гіннесс, який серйозно займався компанією, граючи в ній дійсно значну роль.

Після закінчення Другої світової війни компанію Guinness вже очолювали лише менеджери, які не були членами сім’ї. Представники династії відійшли від безпосереднього керівництва компанією. На щастя, це ніяк не позначилося на якості.

В 1967 році головою правління був ще один з представників сім’ї на ім’я Бенджамін, але в нього було слабке здоров’я, а тому він повністю відійшов від справ у 1986 році, віддавши владу Ернесту Сондерсу.

Перша рекламна кампанія Guinnessзображувала пелікана, який намагався утримати в своєму дзьобі 7 кухлів пива. Потім була серія плакатів, на якій був зображений страус, в горлі якого застряг кухоль пива. Над цією роботою серйозно попрацював досить відомий художник того часу - Джон Гілрой, який і пояснював усім сенс плакату. Але, мабуть, найвідомішою роботою Гілроя та Guinness став плакат, на якому чоловік ніс важку лавку. Слоганом кампанії стало: “Guinness - для сильних”. Після того, як ці плакати стали з’являтися в різних барах країни, багато клієнтів при замовленні Guinness вимагали принести їм схожу лавку, щоб ті могли показати свою силу. Що ж, це була справжня новаторська ідея!

Втім, від реклами в барах компанія Guinness поступово переходила до популярних у той час журналів і газет, де був потрібний абсолютно інший підхід. Аудиторія там була більш освіченою, а тому компанія вирішила задіяти в рекламі класичну літературу. А саме - створювати пародії на популярні вірші Люїса Керролла, Джона Кітса, Джеффрі Чосера, Генрі Лонгфелло та багатьох інших. Реклама користувалася величезним успіхом.

Крім того, Guinness зайнялася рекламою, орієнтованою на молодь, розміщуючи свої оголошення в численних університетських журналах. Це був вірний хід, який приніс компанії багато нових прихильників.

Прийшов час поговорити про знамениту книгу рекордів, яку сьогодні знають усі. В листопаді 1951 року керуючий директор компанії Guinness, Х’ю Бівер, полював в графстві Уексфорд на південному сході Ірландії, і там з ним стався знаменний випадок. Він побачив золотисту вівсянку, прицілився, вистрілив і не влучив. Увечері, попиваючи в місцевому пабі пиво разом з приятелями, він згадав про свою невдачу. Один із співрозмовників, щоб утішити друга, припустив, що Бівер не міг не схибити, оскільки золотиста вівсянка - найшвидший птах у світі. Це твердження було негайно спростоване іншим учасником, який вважав, що є птахи, які літають швидше. Суперечка про швидкісні можливості вівсянки наштовхнула Бівера на думку про те, що кожен вечір відвідувачі пабів у Великобританії та Ірландії обговорюють питання, подібні до цього. Було б непогано, якби в процесі дискусії вони могли звернутися до авторитетного джерела, в якому були б зібрані відомості про “світових рекордсменів” в різних галузях. Таке видання відразу ж стало б бестселером, подумав Бівер, і почав діяти. Повернувшись в лондонський офіс, він розповів про подію своєму колезі. Вдвох вони вирішили запросити на ланч власників інформаційного агентства в Лондоні. Зустрілися, переговорили й прийняли рішення випускати Книгу рекордів Гіннесса.

Перше видання унікальної книги вийшло в серпні 1955 року. Книга негайно зайняла перше місце в списку бестселерів. За перші декілька місяців було продано більше 50 тис. екземплярів. А до 1956 року об’єм продажів перевалив за відмітку 5 млн. екземплярів. Зараз видання виходить в 100 країнах на 37 мовах. У 1974 році було продано 23,9 млн. екземплярів книги. Це був найбільший тираж серед книг, які тоді видавалися. Таким чином, Книга рекордів Гіннесса сама стала рекордсменом.

назад до ЗМІСТУ  
     
Інфо