Кадрова служба
 
назад до ЗМІСТУ  

IKEA: ІСТОРІЯ НАЙВІДОМІШОГО ЄВРОПЕЙСЬКОГО БІЗНЕСМЕНА

Вважається, що в квартирі кожної західноєвропейської сім’ї є хоча б одна річ з логотипом IKEA. І це не обов’язково меблі. Це може бути який-небудь аксесуар, іграшка, білизна і т.п.

Компанію IKEA люблять за демократичну оригінальність і низькі ціни. Засновник компанії, 86-річний Інгвар Кампрад, створював її, починаючи з 20-річного віку. IKEA починалася з продажів кавових столиків та крісел, а зараз це найбільша меблева компанія світу.

Кампрад народився в маленькому шведському містечку Ельмхульт в 1926 році. Свій бізнес Інгвард розпочав з продажу сірників. Тоді йому було лише п'ять років. Пізніше він займався продажем різдвяних листівок і настінних картинок, ловив рибу, а потім їздив на велосипеді та продавав її в окрузі. Ще він збирав ягоди і автобусом передавав їх покупцеві в інше місто. Але найбільший попит в той час мали авторучки: на початку сорокових років вони були новинкою навіть в Швеції. Кампрад замовив поштою 500 таких ручок з Парижа, взявши для їх покупки в банку позику 500 крон (на ті часи ця сума була еквівалентна 63 доларам). Модний товар поставляла одна французька фірма. Потім вона зажадала, щоб їх дистриб’ютор зареєстрував власне підприємство. Кампрад вмовив батька посприяти йому в оформленні паперів, і в 1943 році на світ з’явилася IKEA.Абревіатура складається з перших букв імені та прізвища, назви ферми його батька та церковного приходу, де виріс глава майбутньої корпорації.

Таким чином Інгвар перейшов на продаж товарів поштою. А до ручок і сірників додавав маленький подарунок, на зразок канцелярських товарів, гаманців чи засобів проти комарів.

Шведський мільярдер ніколи не вчився в університеті (навіть у школі викладачі довго не могли навчити його читати), але стратегію бізнесу, яку він застосував в IKEA, вивчають у багатьох вищих учбових закладах Європи.

В 1948 році в Кампрада з’явилась думка продавати меблі. Він домовився з дрібними меблевими виробниками і почав продавати дві моделі - крісла та столики для кави. Крісло Інгвар назвав “Рут”. Відтоді в IKEA стало прийнято давати меблям імена. Тоді ж зародилися ще декілька бізнес-принципів Кампрада. По-перше, він став розсилати своїм покупцям маленькі брошури, які називалися “Новини IKEA”, - вони стали прообразом знаменитого каталогу фірми. По-друге, молодий підприємець відразу почав орієнтуватися на покупців з середнім доходом. Тому замовляв на навколишніх меблевих фабриках недорогі моделі. Вже тоді він прийшов до своєї знаменитої формули: “Краще знизити ціну і продати 600 стільців, ніж продати лише 60 стільців, але за високою ціною”.

В 1951 році Інгвар придбав невеликий завод, де став випускати дешеві прості меблі. Поступово його компанія, завдяки демократичним цінам, стала відомою в Швеції. Проте така торгова політика стала причиною бойкоту, який у кінці 50-х років оголосила Кампраду шведська національна асоціація продавців меблів, обурена низькими цінами на продукцію IKEA. Під тиском асоціації від співпраці з Кампрадом стали відмовляти провідні заготівельники деревини. В результаті підприємцеві довелося зробити незвичайний на той час для шведського бізнесу крок: він став купувати частину компонентів, необхідних для складання меблів за кордоном. Так засновник IKEA заклав майбутню стратегію фірми - розміщувати замовлення на товар в тих країнах, де це коштує дешевше.

Оригінальний же підхід до меблів, характерний для IKEA, почався з випадкового винаходу стола, який складався та розкладався. Одного разу Кампрад побачив, як молодий кресляр, намагаючись втиснути в багажник машини громіздкий стіл, нарешті додумався відкрутити ніжки і скласти їх під кришкою. Бізнесмен негайно перейняв таку ідею та найняв кресляра в якості дизайнера. Розкладні чи розібрані по частинах меблі було значно дешевше транспортувати, а складати їх можна було вдома в замовника.

Перші великі магазини Інгрвар Кампрад відкрив на початку 1960-х років: виставковий павільйон в Стокгольмі та великий магазин в рідному містечку Ельмхуті. Останній крок був дещо ризикований. Де знайдеться стільки покупців в глушині? Але Інгвар знав, що в Швеції почався автомобільний бум. І зрозумів, що за серйозними покупками люди готові їхати хоч за тридев’ять земель. Для заохочення клієнтів в магазині IKEA стали продаватися за низькою ціною багажники на дах автомобілів. Завдяки такій політиці оборот компанії за один рік збільшився в два рази.

На початку 60-х Кампрад здійснив поїздку в Америку. Там він вперше побачив магазини, що торгують за системою Cash&Carry. Йому сподобалася сама схема торгівлі: величезні магазини розміщувалися за межами міста, а покупці обслуговували себе самі - складали товари у візок і везли до свого авто.

Коли IKEA відкривала в 1963 році великий магазин під Стокгольмом, там було багато чого влаштовано з врахуванням американського досвіду, правда, творчо переробленого. По-перше, це було передмістя: ціни на землю там набагато нижчі, та і є місце, де припаркувати автомобіль. По-друге, щоб знизити витрати на транспортування, компанія замовляла розбірні меблі, де кожна деталь поміщалася в плоску упаковку. Так було легше і дешевше їх перевозити. Збирати ж меблі повинні були самі покупці.

Сам магазин нагадував нью-йоркський музей Гуггенхайма, який дуже подобався Кампраду. Але під час урочистого відкриття магазину ледве не вибухнув грандіозний скандал. Ніхто не чекав, що в перший же день приїде так багато народу. Тридцять тисяч шведів хотіли придбати собі меблі за низькими цінами. А в магазині, хоча й такому великому, не знайшлося стільки товару.

Кампрад прийняв єдино вірне в цій ситуації рішення - запросити покупців на склад. Так IKEA ненавмисно прийшла до своєї “коронної” формули: магазин-склад. Саме після цієї події стиль роботи компанії визначився остаточно і назавжди. Тепер кожен меблевий магазин IKEA - це своєрідний виставковий центр, де показують не лише дивани та шафи, але й будь-які побутові дрібниці: скатертини, штори, покривала, рушники та свічники. Причому розміщено все це так, як це повинно стояти в кімнаті чи кухні.

Після такого успіху на батьківщині, IKEA почала освоювати зарубіжні ринки збуту. Рішення приймалися спонтанно. Наприклад, глава компанії довго вагався: чи варто відкривати магазин в Швейцарії? Країна була відома своїми консервативними смаками, до того ж там вже були дві місцеві мережі меблевих магазинів. Але одного разу Кампрад, прогулюючись по Цюріху, підслухав розмову однієї молодої пари. “Яке гарне крісло”! - сказала молода жінка, дивлячись на вітрину. “Але для нас воно не по кишені", - відповів їй чоловік. Цей епізод вирішив усю справу. І незабаром магазини IKEA з’явилися в Швейцарії. А потім і в Німеччині, Австрії, Великобританії, США. Фактично скрізь, крім Африки і Азії, є магазини IKEA. Але найбільше продажів їй забезпечує саме європейський ринок. Оборот компанії складає більш ніж 15 млрд. євро.

Сам Інгвар Кампрад кілька років тому передав синам контроль над своєю торговою імперією, що складається з 200 магазинів більш, ніж в 43 країнах світу.

В IKEA підтримують низькі ціни завдяки чітко побудованій стратегії. Свої меблі шведська компанія замовляє лише там, де їх виготовляють дешево. 10% свого десятитисячного асортименту компанія виробляє сама, решту купує. Причому купує буквально по частинах: меблевий фасад - в одній країні, ніжки - в іншій. Робиться це для того, щоб знизити собівартість.

Економія скрізь і в усьому є генеральною стратегічною лінією компанії з часу її заснування і до наших днів. IKEA в якомусь сенсі ще й символ економічної стабільності. Затверджені та опубліковані в сезонному каталозі ціни на товари не міняються впродовж року.

В цілому, успіх IKEA заснований на простоті: компанія торгує простими меблями за низькими цінами. Крім того, у великих заміських магазинах разом з меблями продається все, що необхідно для створення повноцінного інтер’єру: квіти в горщиках, рамки для фотографій, посуд, свічки, люстри, штори, постільна білизна та дитячі іграшки.

В цілому, в IKEA визнають, що компанії є куди рости. Вони міркують так: людина для себе вибирає недорогі та функціональні меблі. Ставить їх в спальні, кухні чи дитячій кімнаті. Туди, де вона проводить більшу частину свого часу, і туди, куди не прийнято пускати сторонніх. А ось у вітальню, щоб похизуватися перед сусідами, купуються гарнітури з червоного дерева і шкіряні дивани. «Ми завоювали кухні і спальні, - говорять в IKEA, - тепер наше завдання завоювати вітальні наших покупців».

назад до ЗМІСТУ  
     
Інфо