Кадрова служба
 
назад до ЗМІСТУ  

ІСТОРІЯ УСПІХУ ФІЛА НАЙТА

Філіп Хеммонд Найт народився 24 лютого 1938 року в Портленді, штат Орегон, в сім’ї юриста. В студентські роки Філіп був бігуном на середні дистанції в легкоатлетичній команді університету Орегону, яка в той час вважалася однією з кращих в країні. Незважаючи на прізвисько Олень і непогані результати в бігу на милю, Найт в команді вважався працелюбним, але не талановитим. Тренер Біл Боуерман, що виховав 19 олімпійських чемпіонів, перевіряв на хлопцеві власні ідеї по вдосконаленню бігового взуття.

Найта не потрібно було переконувати у важливості цієї місії. Американське спортивне взуття того часу було дешевим (приблизно 5 доларів), але дуже незручним. Німецькі компанії пропонували зручніші кросівки по 30 доларів, але їх якість теж була не дуже хорошою.

В 1959 році Найт закінчив університет Орегону, отримавши спеціальність журналіста. Потім завербувався в армію на рік, а потім поступив в аспірантуру Стенфорда.

Коли Найт здобував економічну освіту в Стенфорді, то паралельно брав уроки в класі у Френка Шелленбергера. Темою одного з семінарів була «Стратегія розвитку бізнесу дрібної приватної фірми, включаючи маркетинговий план». І саме на цьому семінарі з маркетингу, згідно з легендою, Найту прийшла в голову концепція компанії. Викладач тоді дав студентам завдання: придумати новий бізнес, сформулювати його мету і розробити маркетинговий план. У своїй контрольній роботі під назвою “Чи може спортивне взуття японського виробництва зробити із спортивним взуттям німецького виробництва те ж, що зробили японські фотоапарати з німецькими”? Найт описав, як він розповсюджуватиме в США високоякісне спортивне взуття, виготовлене в Японії, де робоча сила набагато дешевша, ніж в Америці. “Цей семінар і став відправною точкою для мого бізнесу, - вважає Найт. - Я писав цю контрольну роботу і розумів, що мені насправді хотілося б цим зайнятися”.

Закінчивши Стенфордську аспірантуру, Найт за наполяганням батька влаштувався на роботу в бухгалтерську фірму Портленду. Але перед цим він вирішив поїхати в Японію. Саме в цій поїздці Найт і сформулював свою філософію бізнесу і запозичив деякі японські традиції. Наприклад, відвідувачі, перш, ніж увійти до офісу Найта, роззуваються - навіть якщо це дорогі серцю бізнесмена кросівки.

В Японії Найт потрапив на взуттєву фабрику Onitsuka в Кобе, яка робила кросівки Tigers, що у той час перевершували за своїми характеристиками продукцію Adidas. Найт, вражений низькою собівартістю кросівок, заключив контракт на продаж Tigers в Сполучених Штатах.

Повернувшись в США в 1964 році, 26-річний комерсант прямо з кузова своєї старої вантажівки почав торгувати японським взуттям прямо біля бігових доріжок, де проходили легкоатлетичні змагання. Для оплати першої партії товару, яка зберігалася в гаражі батьків Найта, Філіпу з тренером і другом Білом Бауерманом довелося скинутися по 500 доларів. Так на світ з’явилася компанія Blue Ribbon Sports.

Бізнес Найта та Бауермана розвивався не дуже успішно. Найт продовжував працювати бухгалтером і викладати в Стен-форді, але торгівлю все-таки не залишав, переконаний в тому, що його недорогі, але першокласної якості кросівки в змозі перемогти фаворитів ринку - Adidas, All-Stars і Keds.

У 1971 році Найт вирішив, що може залишити роботу бухгалтера та цілком присвятити себе своєму дітищу. Також він зрозумів, що компанії потрібні нове ім’я і логотип. Джеф Джонсон, товариш Найта по команді бігунів і перший співробітник Blue Ribbon Sports, запропонував назву “Nike” - на честь грецької богині перемоги Ніки.

Знаменною подією в історії компанії Nike стало створення логотипу, який є стилізованим крилом богині Ніки. Він був розроблений в 1971 році студенткою факультету реклами університету Портленду Кароліною Девідсон. На прохання Філа Найта дівчина намалювала логотип, який можна було б помістити на бічній частині кросівок. За цю роботу вона отримала 35 доларів. А навесні 1972 року була випущена перша пара кросівок Nike з логотипом.

Сьогодні логотип Nike відомий на весь світ. А за багатьма дослідженнями він взагалі є найвідомішим. Бізнес успішно процвітав до 1969 року, фірма встигла продати кросівок на мільйон доларів. Проте чистий прибуток був дуже невеликий і засновники весь час думали про те, як можна поліпшити проект. Так, сидячи на кухні, Бауерман подумав - а чому б не зробити кросівки з “вафельною” підошвою?

Так з’явився геніальний винахід - рифлена підошва у кросівок. Вона дозволяла, по-перше, зменшити вагу взуття, а по-друге, збільшити поштовх, здійснюваний спортсменом під час бігу. Це була революція. Правда, варто відмітити, що тут справа не обійшлася без удачі. Саме в цей час в країні почався спортивний бум, і кросівки стали ходовим товаром..

Першу рекламну акцію творець Nike провів в Юджині на відбіркових змаганнях до Олімпійських ігор. Філ і його дружина носили майки з символікою компанії на всіх заходах змагань. Незважаючи на мізерний бюджет цієї акції, в ті часи такий промоушн був новинкою і привертав загальну увагу.

В 1979 році відбувається епохальна подія - компанія Nike випереджає Adidas, займаючи 50% долю на ринку кросівок. Але це був лише початок, і на цьому Найт зупинятися не збирався. Nike більше не влаштовувало бути вибором декількох тисяч марафонців і любителів спорту - компанія хотіла завоювати кожного американця незалежно від віку, статі та стану здоров’я. І тоді на горизонті з’явилося чергове дітище рекламного генія Філа Найта - Майкл Джордан.

Вважаючи, що предметом реклами має бути не сам продукт, а ті, хто його носять, Найт одним з перших в історії світової реклами почав використовувати спортивних зірок для просування своєї продукції.

Проте, коли в 1984 році Nike підписала рекламний контракт з нікому невідомим новачком Національної Баскетбольної Асоціації Майклом Джорданом, багато хто вирішив, що Найт помилився. Звідки їм було знати, що через декілька років цей хлопчина стане найвідомішим баскетболістом усіх часів і зробить Nike лідером світового ринку спортивного взуття?

Рекламна акція з Майклом Джорданом була розрахована переважно на чоловічу аудиторію віком від 13 до 25 років. Саме на їх частку припадала половина продажів Nike в середині 80-х. Більшість американських хлоп’ят мріяли мати такі ж кросівки, як Майкл Джордан. Метою цієї рекламної кампанії було дати споживачам відчути себе в одній команді з Майклом, тобто наштовхнути їх на думку, що кросівки Air Jordan дозволяють будь-кому “бути як Майк”.

Занадто захопившись чоловічим асортиментом, Nike зовсім забула про тих, хто не хоче “бути як Майк”, - про жінок. А ті часи було модно займатися аеробікою та бігом (це явище відоме в США під назвою «фітнес-революція»). Коли ж керівництво Nike зрозуміло свою помилку, було пізно: на ринку вже фігурували дешеві тапочки для занять аеробікою від Reebok, які користувалися неймовірною популярністю в представниць прекрасної статі. Як наслідок, в 1987 році за об’ємом продажів Reebok обходить Nike. Немов виправдовуючись, Філ Найт потім скаже: “Якщо навіть не ми почали фітнес-революцію, то, принаймні, ми в ній брали участь». Проте, всім було зрозуміло, що епоха аеробіки залишилася за конкурентом.

Головною зброєю нової рекламної компанії Nike став її слоган “Just Do It” (“Просто зроби це”), що став згодом офіційним девізом фірми та одним з найвідоміших слоганів в історії світової реклами. Можна сказати, що рекламна кампанія “Just Do It” привела не лише до популяризації кросівок, але і до відродження самої фірми. Велику роль в цьому зіграла участь в рекламі спортивних знаменитостей. Слово Nike стало синонімом поваги: якщо ти хочеш бути крутим хлопцем, носи Nike; якщо ти - крутий хлопець, значить, ти вже носиш Nike.

Проте в 1998 році Nike стала жертвою власної популярності: споживачі почали втрачати інтерес до продукції компанії, тому що її носили всі навколо. Масла у вогонь підлила поразка збірної Бразилії, офіційним спонсором якої була компанія Nike. Це похитнуло репутацію фірми, чиє ім’я досі асоціювалося лише з перемогою. Довелося терміново шукати нові маркетингові ходи та нові імена. З найбільшого виробника спортивного взуття компанія перетворилася на глобальну спортивну корпорацію, що випускає одяг, годинники, головні убори та інші спортивні аксесуари. “Головний висновок, який ми для себе зробили, - говорив тоді Філ Найт, - це необхідність вести свою діяльність в різних напрямах і розвивати самостійні сфери діяльності”.

Криза пройшла, але незабаром у Найта почалися нові неприємності. У пресі не без допомоги конкурентів розгорівся скандал навколо умов і оплати праці на фабриках у В’єтнамі, Індонезії та Китаї. З’ясувалося, що борець за спортивні успіхи американських спортсменів Філ Найт експлуатує дитячу працю в Пакистані. Дітям платили всього лише по 60 центів на день за виробництво футбольних м’ячів. У В’єтнамі середня оплата праці складала 40 доларів на місяць, при цьому робочий тиждень тривав 65 годин.

Найт на той час входив в десятку найвпливовіших людей у світовому рейтингу. Скандал вдалося зам’яти, але репутація бізнесмена була підмочена. Маркетологи дійшли висновку, що це погіршує продажі компанії. І Філ Найт прийняв вірне рішення, він оголосив про свою відставку. Час для відходу Філ Найт вибрав дуже вдало. У одному зі своїх інтерв’ю Філ виразив упевненість, що нове керівництво “Найк” зробить усе, щоб компанія досягла ще більших висот у взуттєвому бізнесі.

назад до ЗМІСТУ  
     
Інфо