Кадрова служба
 
назад до ЗМІСТУ  

ІСТОРІЯ УСПІХУ TWITTER ТА ДЖЕКА ДОРСІ

Великий бізнес може з’явитися на світ з найнесподіванішої ідеї. Проект Twitter виник завдяки бажанню допитливого програміста Джека Дорсі постійно бути в курсі того, що роблять його товариші. В зв’язку з цим в Інтернеті з’явився сервіс, який тепер впливає на долі світу. А Дорсі та його друзі змогли отримати десятки мільйонів доларів інвестицій в компанію, первинною метою якої не було отримання прибутку.

Джек Дорсі народився в Сент-Луїсі (штат Міссурі, США) 19 листопада 1976 року. Будучи підлітком, він обожнював комп’ютери і міг годинами сидіти, вивчаючи одну з перших версій IBM. Йому дуже хотілося намалювати “живу” карту Нью-Йорка, по якій би бігали численні маленькі точки - кур’єри, карети “швидкої допомоги”, поліцейські екіпажі, пожежні машини, таксі. Пристрасть до карт різних міст Джеку при щепили постійні подорожі його батька Тіма Дорсі, який був інженером по медичному устаткуванню і отримував безліч вигідних пропозицій в усій Америці. Сім’я Дорсі встигла змінити декілька районів в їх рідному Сент-Луїсі, а також влаштуватися ненадовго в Денвері (штат Колорадо). І куди б не потрапляв Джек, він тут же купував місцеву дорожню карту і ходив по місту до пізньої ночі.

Перше, що згадують про Джека, - тихий хлопчик. Він сильно заїкався і тому намагався мовчати. Зневірившись вилікуватися за допомогою лікарів, він став брати участь в шкільних змаганнях з ораторського мистецтва. І після декількох провальних спроб він почав говорити нормально. Пізніше цей “наступальний” спосіб вирішувати проблеми допоміг йому вижити в скрутних умовах Нью-Йорка і Сан-Франциско.

Як розповіли в рідній школі Джека, він був звичайним американським учнем: виступав за тенісну команду, обожнював малювання та історію мистецтв, писав статті для шкільної газети і, звичайно ж, ходив у комп’ютерний клуб. Причому останнє було для нього великим захопленням, але не хворобою, як, наприклад, у Біла Гейтса, або будь-якого іншого хакера-початківця чи програміста. Але талант у нього, поза сумнівом, був.

Спочатку він спробував перевести дорожні атласи в цифровий формат, а потім за допомогою електронної дошки оголошень поміщав на свою карту об’єкти, які рухалися. Виходило справжнє місто, але в мініатюрі. Проте, це все було розвагами. Перший реальний досвід в якості програміста Джек отримав в Сент-Луїсі, коли йому було 14 років. Хлопчик писав програми для диспетчерських таксі та пожежних служб.

“Я вважав роботу кур’єрів магічною, -розповідає він. - Мені подобалося відстежувати фізичний шлях інформації з одного пункту в інший. Хтось брав пакет, клав його в мішок, йшов кудись, а потім, витягнувши з мішка, передавав його комусь іншому”.

Влітку 1991 року він влаштувався на практику в компанію Mira Digital Publishing. Її шефа Джима Маккілві Дорсі застав під час здачі дуже важливого проекту. Обіцянку поговорити через хвилину Джим тут же забув і продовжував працювати. Пройшла година, друга, Джек стояв на тому ж місці й терпляче чекав. Наполегливість взяла своє. Через декілька тижнів підліток Джек Дорсі вже фактично керував командою тридцятирічних комп’ютерників.

Потім Джек Дорсі поступив в Науково-технічний університет Міссурі, але через два роки втік в Нью-Йорк - місто, про яке він мріяв з самого дитинства. Захоплення урбаністикою переставало бути простою розвагою. Тепер Джек мріяв змусити бігаючі точки на карті спілкуватися одна з одною і розповідати, де вони зараз знаходяться і чим займаються. Але в кінці дев’яностих втіленням ідеї стали лише диспетчерські програми для кур’єрських служб і таксі.

В профільну компанію Dispatch Mana-gement Services Corporation Дорсі влаштувався теж досить своєрідно. Зламавши систему безпеки сайту фірми, Джек добув пряму електронну адресу топ-менеджера DMSC Грега Кідда і став відправляти йому листи з порадами, як залатати створену самим "діру" в системі безпеки. Незважаючи на потенційну загрозу бути заарештованим, Джек сподобався компанії та був прийнятий на роботу.

Там йому й розповіли про систему коротких повідомлень (SMS), яка ще тільки зароджувалася, а також про нову програму, завдяки якій диспетчер міг переглядати в режимі реального часу на карті всі дії та переміщення кур’єрів.

Дорсі декілька років працював над створенням програмного забезпечення для таксі та швидкої допомоги, а також зіграв вирішальну роль в розкручуванні нової диспетчерської компанії Грега Кідда dNet.com. Проте, в 2000 році проект провалився, і Дорсі став безробітним.

Перерва в кар’єрному рості дозволила Джеку зануритися в останні новинки Інтернету - AOL Instant Messеnger (програма миттєвого обміну повідомленнями на зразок ICQ) і LiveJournal (відомий нам як ЖЖ). В цей час його і осяяло. Чому б не зробити Живий Журнал живішим? На віртуальній карті Дорсі розповідали про свої заняття міські служби, а не прості жителі. Адже вони теж могли б розсилати свої статуси друзям, не прив’язуючись до домашнього комп’ютера. Правда, технічно реалізувати цю ідею було набагато складніше, ніж на клаптику паперу. Єдине, на що вистачило Джека, це написати програму, яка дозволяла розсилати один лист відразу декільком адресатам. Але це коштувало великих грошей, і народження Twitter було перенесене.

Згодом Дорсі влаштувався на роботу в компанію Odeo. Знаходилася вона в Сан-Франциско в знаменитій Силіконовій долині. Керував нею теж талановитий програміст і бізнесмен Еван Уїлльямс, що працював до цього в команді Сергія Бріна в Google. В 2006 році Odeo почала відчувати фінансові, а головне, ідейні труднощі. Еван запропонував своїй команді розділитися на групи і придумати декілька нових продуктів. І ось одного разу Джек Дорсі розповів про свою ідею сервісу, який дозволив би обмінюватися статусами в Інтернеті. Якраз розвинулася і технологія відправки SMS.

Джека Дорсі вже відвідували різні геніальні ідеї, які він записував в зошит. На втілення всіх ідей у юного Джека не було ні коштів, ні вільного часу. Але з часом, цей зошит був захований подалі. І не бачити б нам Twitter і до цього дня, якби одного разу, Джеку не прийшла ідея, зробити генеральне прибирання, в ході якого і знайшовся зошит з багажем занесених туди ідей.

Проникнувшись спогадами, та усвідомивши, що так нічого і не зроблено, Джек вирішив втілити свої юнацькі плани. Вирішивши поділитися своїми думками з друзями, Джек зрозумів, що всі вони далеко, але було б чудово, якби вони могли читати його думки. Так і з’явилася ідея створення Twitter, яка була втілена в життя за два тижні.

Так от, Джек запропонував використовувати SMS для відправки повідомлень в спеціальну програму, яка б потім пересилала їх усьому списку друзів. Буквально за два тижні Дорсі та його товариш написали код і придумали назву для продукту - Twitter, що в перекладі з англійської мови означає “щебетання”. Відповідно і логотип у них був - синя пташка.

Перший запис в сервісі мікроблогів Twitter з’явився 21 березня 2006 року. Джек Дорсі тоді написав: “Настроюю свій twіttеr”. А перша публічна версія сервісу з’явилася в червні 2006 року.

Ніхто не міг уявити, що Twitter стане серйозним засобом комунікації. Адже перші відгуки про сервіс зводилися до думки: “Прикольний, але не потрібний”. Бували і гірші відгуки. Так, наприклад, один з коментаторів назвав програму найтупішою з усіх, які коли-небудь йому зустрічалися. Але, всупереч такому скептицизму, сервіс набирав оберти.

Проте, з розвитком смартфонів відправляти повідомлення стало зручніше через Інтернет, а не через SMS (сьогодні, за підрахунками Financial Times, у Twitter 150 млн. унікальних відвідувачів з усього світу на місяць.).

Широкої популярності новинка почала набувати після кінофестивалю South by Southwest в 2007 році, на якому співробітники компанії встановили декілька екранів, що транслювали в режимі реального часу повідомлення від користувачів сервісу. Завдяки цьому кроку, творцям Twitter вдалося збільшити кількість щоденно опублікованих повідомлень на Twitter з 20 тисяч до 60 тисяч. Через рік, в травні 2008 року, на Twitter з’явилося мільярдне повідомлення. Компанія стала розвиватися, і її капіталізація в результаті досягла 1,5 мільярда доларів.

Можливість обмінюватися короткими повідомленнями одночасно з мільйонами людей перетворила Twitter в небезпечну політичну зброю. В Ірані користувачі за декілька днів зібрали величезний натовп для проведення акцій протесту. Щось схоже сталося в Молдавії, Гватемалі та Уганді.

назад до ЗМІСТУ  
     
Інфо