Кадрова служба
 
назад до ЗМІСТУ  

ХЕДІ ЛАМАРР - КІНОЗІРКА ТА ВЧЕНИЙ-ВИНАХІДНИК

Не кожна кінозірка може похвалитися тим, що в неї є друга професія. Хеді Ламарр увійшла до історії не лише як знаменита актриса, але і як учений-винахідник! У житті її було багато чого: успішна акторська кар’єра, втеча від чоловіка-мільйонера, скандали та багато іншого...

Хедвига Єва Марія Кислер народилася 9 листопада 1913 року в Австрії в сім’ї піаністки Гертруди Ліхтвіц і директора банку Еміля Кислера.

Її матір була родом з Будапешта, а батько був уродженцем Львова. В дитинстві Хеді відвідувала театральну школу, займалася балетом, грала на фортепіано, вивчала математику та дуже рано почала зніматися в кіно.

Театральний режисер Макс Райн-хардт, з яким вона працювала у Берлі-ні, назвав юну Хеді найкрасивішою жінкою в Європі. Світову популярність Хе-ді Ламарр принесла участь в зйомках фільму чеського режисера Густава Ма-хаті “Екстаз” в 1933 році, де вперше в історії художнього повнометражного кіно протягом декількох хвилин знімалася повністю оголеною. В той час ці епізоди просто шокували глядачів і кінокритиків. У ряді країн картину заборонили до показу.

Батьки, вирішивши покласти край богемній кар’єрі дочки, видали дев’ятна-дцятирічну Хедвигу заміж за збройового магната Фрица Мандла. Свій статок він отримав, продаючи зброю в Німеч-чину та Угорщину. Не дивлячись на те, що в Мандлі текла єврейська кров, він забезпечував нацистів новітніми системами озброєнь, і ця обставина обурювала Хеді.

Фриц Мандл був дуже владною людиною і змусив Хеді забути про акторську кар’єру. Крім того, він виявився неймовірно ревнивим чоловіком і спробував скупити всі копії фільму “Екстаз”, чим лише підігрів до нього громадський інтерес. Життя Хеді в замку Мандла в оточенні численних слуг, серед шикарних коштовностей і модних нарядів могло здатися безхмарним, але актриса з часом зрозуміла, що стала придбанням Мандла нарівні з породистими кіньми та дорогими автомобілями.

Чоловік не відмовляв собі в задоволенні похвалитися красунею-дружиною не лише перед верхівкою австрійського суспільства, але й перед своїми діловими партнерами.

За відсутністю інших інтелектуальних занять Хеді була присутньою на виробничих нарадах, уважно слухала і вникала в складні технічні питання. В той час виробничі лабораторії Мандла працювали над створенням керованих озброєнь різного роду. Варіант управління торпедами по дроту виявився непридатний у водному середовищі, тому для їх управління фахівці на заводах

Мандла шукали можливість використовувати радіо. Австрійські фахівці так і не змогли подолати технологічні недоліки класичної радіопередачі, а природного розуму Хеді Ламарр вистачило на те, щоб зрозуміти суть проблеми, і через декілька років запропонувати вирішення цієї задачі.

Хеді добре уявляла масштаби фашистської загрози і не ризикнула залишитися в Європі. Через чотири роки молода жінка втекла із замку свого чоловіка, підсипавши снодійного покоївці, яка наглядала за нею. Отримавши розлучення, вона вирушила в Лондон, а звідти - в Нью-Йорк.

Актрисі не довелося оббивати пороги Голлівуду, оскільки її дебют в картині “Екстаз” був дуже помітним. Щоб своїм ім’ям не викликати асоціацій з еротичними сценами в американської публіки, Хедвиг взяла псевдонім, утворений від прізвища американської актри-си Барбари Ла Марр. Так Хедвиг Кис-лер перетворилася на Хеді Ламарр, і відразу ж підписала вигідний контракт із засновником студії MGM Луісом Мейером. Її американський дебют відбувся в картині “Алжір”, знятою в 1938 році. В 1940 році Хеді знялася разом з Кларком Гейблом і Спенсером Трейсі у фільмі “Шумне місто. Загалом, в період з 1940-го по 1949-й рік Ламарр знялася в 18 картинах; такій активній знімальній діяльності не перешкодило навіть народження у неї двох дітей. З MGM Хеді пішла в 1945-му році, а найбільш успішним фільмом з її участю стала картина, що вийшла в 1949-му році, “Самсон і Даліла”.

Після 1950 року Ламарр рідко з’являлася на екрані. Але у фінансовому плані Хеді не турбувалася, вона заробила на кінозйомках 30 мільйонів доларів.

Вона шість разів виходила заміж, але з чоловіками їй не таланило - один з них погрожував їй бейсбольною бітою, а після шостого шлюбу вона позбулася усього свого статку. Від другого і третього шлюбу вона народила трьох дітей.

Коли почалася Друга світова війна, актриса, яка ненавиділа фашизм, переповнена технічними ідеями, звернулася в створений у рамках заходів по зміцненню обороноздатності США Національну раду винахідників і запропонувала свої послуги. Але там їй порекомендували використовувати чарівливість для продажу облігацій оборонної позики, і вона зібрала таким чином 7 мільйонів доларів. Під час проведення цієї акції кожен, хто купив облігацій на 25 000 доларів отримував поцілунок самої Хеді, і бажаючих було чимало.

Незвичайний інтелект Хеді Ламарр залишався незатребуваним до зустрічі з американським композитором-авангардистом Джорджем Антейлем. Хеді Ламарр зустріла його на вечірці влітку 1940 року, і під час гри з ним в чотири руки на фортепіано згадала, як у бесідах з колишнім чоловіком німці скаржилися, що їм не вдається за допомогою радіосигналу наводити торпеди на ціль, оскільки кораблі супротивника глушили сигнали перешкодою на тій же частоті. Під час цієї розмови Ламарр припустила, що можна посилати частину сигналу на одній частоті, а потім переходити на іншу частоту для передачі наступної частини сигналу. При узгодженні передавача і приймача відносно зміни частот виходило б щось подібне до гри в чотири руки, і сигнал міг би стати стійким до перешкод при глушенні. Ламарр також припустила, що механічне узгодження передавача з приймачем могло

б відбуватися за допомогою деталі, схожої на валик механічного піаніно. Валик з штирями і приводом від хронометра виглядав досить компактним, щоб поміститися в корпусі морської торпеди. Крім того, на думку Ламарр, система могла використовувати набір з 88 радіочастот - згідно з числом клавіш фортепіано. Деталі винаходу відпрацьовувалися ще декілька місяців, і в грудні 1940 року заявка на винахід була спрямована голові Національної ради винахідників Чарльзу Кет-терингу.

Кеттеринг, що був главою дослідницького відділу компанії “Дженерал Мо-торс”, раніше винайшов систему запалення, безпечне скло і ще багато що інше, відібрав винахід Ламарр з сотень тисяч інших пропозицій. Надалі цей винахід був допрацьований під його керівництвом, і 11 серпня 1942 року Ламарр і Ан-тейлу був виданий американський патент на систему секретного зв’язку Se-cret Communications System.

У ВМС США спробували здійснити задум винахідників на практиці, спочатку їм це не вдалося. Лише в 1957 році інженери фірми “Сільванія” стали експериментувати з ідеєю “Системи секретних повідомлень” і використовувати напівпровідникові компоненти замість механічних. З’явився термін “широкосмуговий сигнал”, а ідея Ламарр виявилася настільки плідною, що вже в 1962 році американські війська використовували нову радіоапаратуру під час кубинської кризи. Найбільш масштабне втілення технологія отримала у багатомільярдному проекті військового супутникового зв’язку “Мілстар” - частині програми “Зоряних воєн”. Найбільш відомим прикладом застосування винаходу Хеді Ламарр на сьогодні є стандарт радіотелефонного зв’язку GSM.

У 1960-х і 1970-х роках Ламарр не знімалася. Хоча їй і пропонували кілька разів сценарії, ролі в рекламних роликах і сценічних проектах, але жодна з отриманих пропозицій Ламарр так і не зацікавила.

У березні 1998 року Ламарр подала до суду на компанію Corel за використання її портрета на упаковці програмного пакету CorelDraw8.

У позові вона зажадала виплати 15 мільйонів доларів, з них половину - в якості 10% відсотків від об’єму продажів програми CorelDraw 8, а іншу половину - в якості компенсації за моральну шкоду. Проте зображення було не фотографією, а цифровою ілюстрацією, створеною художником Джоном Коркері, що пропрацював над створенням портрета 120 годин, і що представив свою роботу на конкурс дизайну компанії Corel в 1996 році. Після того, як картині був присуджений головний приз, компанія Corel почала використовувати її для реклами CorelD-raw, помістивши зображення на коробку і титульне вікно програми. В ході судового процесу адвокати Corel представили докази карного минулого Ламарр, серед яких були звинувачення в крадіжках товарів з магазинів в 1991 році, що, на думку захисників, повинно було дещо знизити суму компенсації за моральні збитки. Хоча Ламарр вимагала негайно зняти її зображення з усіх продуктів Corel, за рішенням суду компанії дозволили використовувати обличчя актриси протягом п’яти років, і зобов’язали виплатити їй 250 000 доларів.

Хеді Ламарр померла 19 січня 2000 року у віці 86 років у будинку престарілих. За свій вклад в досягнення кінематографу Хеді Ламарр була удостоєна зірки на голлівудській Алеї слави.

назад до ЗМІСТУ  
     
Інфо