Кадрова служба
 
назад до ЗМІСТУ  

ЛЕВІ СТРАУСС

Ім’я цієї людини дало назву одному з найяскравіших символів Америки - Levi’s. У цих джинсах американці різних поколінь пройшли цілу епоху. Сьогодні в Levi’s ходить весь світ.

Якщо ви не знаєте історії виникнення такого продукту як джинси, ми розкажемо вам: усе почалося з Levi’s...

70-і роки XIX століття, штат Невада, місто Ріно. Люди працюють, щоб себе прогодувати. Так існували всі місцеві жителі, включаючи кравця Джейкоба Девіса, іммігранта з Риги. Його заняття зводилися, в основному, до того, щоб ставити латки на порваний одяг місцевих робітників. Серед найбільш частих його відвідувачів був один ковбой, ім’я якого в історії не зафіксоване. Той приходив з відірваними кишенями, постійно натякав кравцеві на неміцні шви. Джейкоб пришивав кишені, але через тиждень все повторювалося. Одного разу Девісу набридли ці постійні візити, і критичні зауваження клієнта на свою адресу - і він скріпив кути кишень ковбойських штанів мідними заклепками. Все геніальне -просте. Побаченням з ковбоєм прийшов кінець, а до кравця пішли натовпи інших ковбоїв, яким хотілося мати такі ж самі заклепки на кишенях.

Девіс умів не лише майструвати. Він ще був кмітливим, тому відразу зрозумів, що заклепки брюк потрібно терміново запатентувати, поки ідею не вкрав хто-небудь. Проте з патентного бюро, куди кравець звернувся, прийшла невтішна звістка: оформлення необхідних документів коштувало 68 доларів. Грошовий партнер був би якраз до речі, тому що такої великої на той час суми в Девіса не було. В нього був один знайомий - галантерейник з Сан-Франциско на ім’я Леві Страусс. Джейкоб купував у нього тканини за низькою ціною, але цього разу він написав галантерейнику листа з пропозицією оформити патент на двох. Це відбулося в 1873 році.

Леві Страусс в Сан-Франциско мав репутацію солідного бізнесмена і дуже порядної людини. За чесність його поважали, тому що для Сан-Франциско часів «золотої лихоманки» така якість була великою рідкістю.

Леві Страусс народився 26 лютого 1829 року у Батенхаймі (Баварія). В 1847 році Леві, його мати Ребека та сестри Фани і Матільда емігрували в Нью-Йорк (США). Два його старших брата переїхали в США за 2 роки до цього і вже відкрили фабрику текстильних товарів, відому як “J. Strauss Brother & Co”.

Брати не давали вісімнадцятирічному Леві ніяких поблажок: зваливши на плечі величезний пакунок з товаром, хлопець ходив по навколишніх містечках і селищах, пропонуючи жителям нитки, гребінці, ножиці, тканини. Юнак виявився природженим комівояжером: вже через три роки його клієнтура складала значну частину постійних покупців фірми. Сімейна справа, що розширилася, вимагала нових ринків збуту, і Леві тепер відправляли в сусідні штати.

В 1851 році до Нью-Йорка дійшла звістка про знайдене в Каліфорнії золото. На Тихоокеанське узбережжя потягнулися тисячі золотошукачів. Сімейна рада Страуссів відразу оцінила перспективність цього нового ринку збуту. Було прийнято рішення відправити до Каліфорнії найзаповзятливішого з братів. Леві отримав американське громадянство та в березні 1853 року відкрив в Сан-Франциско відділення J. Strauss Brother & Co. Товар для продажу закуповувався, як правило, в Нью-Йорку, потім вантажився на корабель, який доставляв його на східне узбережжя Мексики. Вантаж перетинав Мексику зі сходу на захід і потрапляв на інший корабель, який доставляв товар до Сан-Франциско. Торгівля мануфактурою пішла так успішно, що незабаром на підмогу Леві в Каліфорнію перебралися брат Луї та сестра Фані з чоловіком Девідом Стерном. А сам Леві відкрив власний бізнес. Через 12 років Levi Strauss & Co стала визнаним лідером оптової торгівлі мануфактурою в Сан-Франциско. В 1866 році компанія переїхала в нову штаб-квартиру на Беттері-стріт, де офіси та склади були обладнані за останнім словом техніки.

Одним з найбільш ходових товарів була міцна бавовняна тканина - денім, яку виготовляли на фабриці Amoskeag Mill в штаті Нью-Хемпшир. Свого часу ця тканина була винайдена у Франції, в місті Ним - звідси і її назва.

Взагалі-то денім призначався головним чином для виготовлення наметів, але добувачі золота стали шити з нього робочі штани, які служили набагато довше, ніж звичайні спецівки, і тому йшли нарозхват. Тому Леві Страусс не вагався ні хвилини, отримавши лист від кравця з Ріно. Він тут же запросив Джейкоба Девіса в Сан-Франциско, і 20 травня 1873 року двоє чоловіків отримали патент № 139121 з терміном дії 25 років на заклепки для брюк. Ця дата і вважається днем народження найзнаменитішого американського бренду - Levi’s.

За наполяганням Леві Страусса Джейкоб Девіс переїхав в Сан-Франциско, щоб керувати виробництвом перших спецівок. Він розкроював де-нім і розносив його місцевим швачкам, які вдома виготовляли штани з двома передніми і однією задньою кишенею. В праву передню кишеню вшивалася кишенька для годинника, а до поясу пришивалися ґудзики для підтяжок. Потім кути всіх кишень зміцнювалися мідними заклепками -і готовий продукт надходив у продаж. Попит на штани був такий великий, що задовольнити його зусиллями декількох швачок було просто неможливо. Незабаром спеціально для виробництва штанів були відкриті дві фабрики на Фремонт і Маркет-стріт.

Спочатку фабрики по виробництву робочих штанів були другорядним підрозділом бізнесу Леві Страусса, основу якого як і раніше складала оптова торгівля мануфактурою. Але вже до середини 70-х років Levi Strauss & Co стала повною мірою торгово-виробничою фірмою. В 1874 році разом з двома компаньйонами Леві Страусс придбав у спадкоємців “срібного короля” Уїльяма Релстона фабрику Mission & Pacific Woolen Mills, яка робила вовняні тканини. Практично вся продукція придбаного підприємства надходила на власні швейні фабрики компанії, де виготовлялися теплі зимові речі для шахтарів і ковбоїв.

Багато підприємців не розуміли, чому Страусс оформив патент разом з Девісом, замість того щоб просто вкрасти ідею. Але саме бездоганна ділова репутація Леві Страусса сприяла його обранню в 1877 році скарбником торгової палати Сан-Франциско, а потім і директором Nevada Bank, страховій компанії Liverpool, London and Globe Insurance, а також San Francisco Gas & Electric Company.

Поважали Страусса і як громадянина. Протягом всього свого життя він жертвував значні кошти на доброчинність. Страусс призначив 28 іменних стипендій для студентів Каліфорнійського університету, допомагав грошима школі для глухих, сирітському будинку, притулку для людей похилого віку, лікарні для психічнохворих.

В нього не було дітей. Були племінники, які виросли в його будинку, - Джейкоб, Луїс, Аврам і Зиґмунд Стерни - ним він і довірив свій основний бізнес. У 1890 році Леві офіційно ввів в курс справи племінників, а сам разом з ще декількома бізнесменами з Сан-Франциско зайнявся фінансуванням будівництва залізниці, яка з’єднала б Сан-Франциско з Сан-Хоакіном. Проте проект виявився провальним, і після цієї невдачі Леві Страусс як бізнесмен заспокоївся.

Восени 1902 року 73-річний Страусс несподівано занедужав і помер 27 вересня у своєму будинку на Ливенворт-стріт. Наступного дня всі газети Сан-Франциско присвятили перші сторінки цій сумній звістці, а в день поховання на час траурної церемонії закрилися всі місцеві підприємства. Левову частку статку Леві Страусса, який оцінювався в 6 млн. доларів, успадкували четверо його племінників. Інші родичі та доброчинні організації поділили між собою спадок, що залишився, слідуючи заповіту покійного.

На той час головним рушійним брендом компанії стали саме робочі штани. Зовнішній вигляд штанів став поступово змінюватися. В 1886 році на них з’являється знаменитий шкіряний лейбл з двома кіньми; у 1890-му штанам присвоїли артикул 501, а через два роки у 501-ої моделі з’явилася друга задня кишеня.

У воєнні роки влада призвала американців економити на стратегічній сировині. Результатом покори владі стало повне зникнення мідних заклепок із задніх кишень. Тоді ж з Levi’s уперше познайомилася Європа: компанія екіпірувала брюками американських солдатів, що воювали проти фашизму. До 1948 року попит на робочі брюки досяг такого рівня, що Levi Strauss & Co сконцентрувалася виключно на виробництві, відмовившись від торгового бізнесу. В 1959 році Levi’s почав експортувати одяг в Європу. І, цілком можливо, що штани, які через декілька років стали екстрамодними, з’явилися б і в СРСР, коли б не одна обставина: в 1963 році Levi’s налагодив випуск “потертих” джинсів, які радянському Держстандарту ніяк не відповідали внаслідок відсутності в них стійкості кольору. Саме з цієї причини весь світ ходив в “левісах”, а радянські громадяни в - “техасах” фірми “Рила”.

У різні роки прихильниками джинсів Levi’s були Марлон Брандо, Мерилін Монро, Барак Обама, Стів Джобс, Мік Джаггер, Курт Кобейн, Сильвестр Сталлоне, Мадонна, Антониіо Бандерас, Джон Траволта, Оззі Озборн, Стінг, Брюс Уілліс, Елвіс Преслі, Дженніфер Лопес та ін.

Одна обставина залишається незмінно радісною: самі джинси як і раніше називаються не інакше, як ім’ям їх творця - людини порядної, чесної та цілеспрямованої. Хто знає, може, саме тому до нього прийшов такий запаморочливий успіх?

назад до ЗМІСТУ  
     
Інфо