Кадрова служба
 
назад до ЗМІСТУ  

ЛІ КА-ШИНГ - НАЙБАГАТШИЙ КИТАЄЦЬ В СВІТІ

Діяльність корпорації “Hutchison Whampoa” настільки різнопланова, що журналісти придумали для неї особливе визначення - “багатопрофільний конгломерат”. У сферу інтересів цієї потужної корпорації, представленої в усіх частинах земної кулі, входять і телекомунікації, і морські вантажоперевезення, і роздрібна торгівля, і навіть виробництво косметики. Власником бізнес-імперії є Лі Ка-шинг - найбагатший китаєць у світі та найвпливовіший інвестор в Азії. Цей бізнесмен, який носить недорогі темні костюми та пластмасовий годинник, займає, згідно з рейтингом “Forbes”, 9-е місце серед найбагатших людей планети. Його статок оцінюється в 26 мільярдів доларів. Біографію 85-річного Лі Ка-шинга в обов’язковому порядку вивчають студенти-економісти Гарварду.

Народився Лі Ка-шинг в м. Чаожоу в Китаї 13 червня 1928 року. Спочатку хлопчика звали Лі Цзячен. Ім’я довелося змінити пізніше, коли сім’я, рятуючись від нападу японської армії, переїхала в Сянган (Гонконг). Сім’я, в якій народився майбутній мільярдер, була небагатою, але шанованою: батько працював учителем в школі. В Китаї професія вчителя завжди була престижною та почесною. Батько хотів, щоб його син пішов ще далі та став справжнім вченим. Він вважав, що найефективніший спосіб виховання - на власному прикладі. Інтелігентний освічений китаєць нічого не нав’язував і ні до чого не змушував: цікаві книги, живе спілкування, довіра були його союзниками у вихованні всіх дітей, у тому числі й власних. Для Лі Ка-шинга батько досі залишається прикладом в усьому.

А життя склалося неначе спеціально саме так, щоб випробувати Лі на міцність. В ніч з 7 на 8 липня 1937 року Японія розпочала війну проти Китаю. На той час Лі було дев’ять років. Власне, на цьому й закінчилося його дитинство. Через два роки, рятуючись від японських військ, які наступали, сім’я переїхала в Гонконг. Після декількох днів поневірянь вони змогли зняти маленьку кімнатку у власника рибної крамниці.

Перше, про що потурбувався батько після приїзду в Гонконг, щоб його син продовжував освіту. Незважаючи на всі поневіряння, Лі Ка-шинг вчився в школі. Але, коли помер батько, хлопчикові довелося покинути навчання. Щоб прогодувати сім’ю, він почав працювати продавцем годинникових ремінців. Але миритися з долею він не збирався. Незабаром він зумів знайти перспективнішу роботу: штампувальника на заводі, де виготовлялися металеві двері. І як тільки в нього з’явилася впевненість в тому, що зароблених грошей вистачить, щоб прогодувати матір, він вирішив продовжити освіту. Після роботи на заводі Лі йшов у вечірню школу. Саме тоді він дав собі обіцянку обов’язково досягти успіху. І небеса, як він сам говорить, його почули.

Лі в кінці сорокових років влаштувався на роботу в компанію з продажу пластика. Після війни пластмаса стала використовуватися у виробництві мирної продукції, і попит на напівфабрикати та готові вироби постійно зростав. Тому Лі доводилося працювати аж по 16 годин на день. Про те, щоб розпочати свою справу, тоді він ще не думав. Зробити крок назустріч успіху допоміг випадок.

Одного разу секретар директора компанії, в якій він працював, захворів. Босові було необхідно терміново підготувати якийсь діловий лист. І Лі погодився допомогти. Батьківська турбота про освіту сина виявилася не марною: лист, підготовлений юнаком, був написаний так грамотно й акуратно, що директор компанії вирішив підвищити Лі Ка-шинга на посаді й запропонував йому очолити невеликий департамент. За рік роботи в новій якості він продав в сім разів більше продукції, ніж інші оптові продавці. Доля явно посміхалася молодому китайцеві. В 19 років його вже призначили керівником фабрики, яка займалася виробництвом виробів з пластмаси.

Ка-шинг успішно поєднував таланти бізнесмена й технолога. Подальша робота в компанії по виробництву й продажу пластика обіцяла йому великі перспективи, але він вирішив відмовитися від цієї кар’єри. Лі вирішив відкрити власний бізнес. Невеликий початковий капітал він заробив на оптових продажах пластмаси. Крім того, Ка-шинг допоміг своєму босові вигідно перепродати одне з виробництв і отримав комісійні. Зібравши всі свої гроші, в 1950 році він організував цех по виробництву гребінців і мильниць.

Як тільки в Лі з’явилися вільні гроші, він почав передплачувати всі доступні в Гонконзі іноземні газети. З них він отримував інформацію про те, як розвивається великий бізнес і що відбувається на Заході. Аналізуючи інформацію, Лі дійшов висновку, який актуальний і до цього дня. Китайські виробники могли запропонувати західним споживачам свою продукцію за унікально низькими цінами. Але для західних покупців, чий добробут і можливості зростали щороку, низька ціна не мала вирішального значення. Вони вимагали високої якості. А цим китайські товари похвалитися не могли.

Ка-шинг вирушив в Європу. Тут він об’їхав усі фабрики з виробництва пластмаси, вивчаючи нові технології фарбування пластмас і підвищення якості продукції. Подорож в Європу стала для Лі справжнім відкриттям. Європейські технології виробництва та обробки пластмаси робили її справжнім матеріалом майбутнього. В Європі з пластмаси виготовляли не лише мильниці, гребінці та ґудзики, але також посуд, побутові прилади й прикраси. Європейські підприємства вже займалися виробництвом синтетичних ниток на основі полімерів. А найбільше Ка-шинга вразив побачений ним у Франції проект житлового будинку, повністю побудованого з пластмаси.

Повернувшись в Гонконг, Лі взявся за модернізацію свого виробництва і найняв кращих технологів, яких зміг знайти. В наступні декілька років він став найбільшим в Азії виробником штучних квітів.

Розвиток виробництва вимагав будівництва чи купівлі нових виробничих площ. Ка-шинг почав займатися пошуком відповідної нерухомості для потреб своєї компанії. Він так добре вивчив ситуацію на ринку, що нерухомість стала ще одним непрофільним напрямом в його бізнесі. Він купував нерухомість не лише для себе, а й для наступного перепродажу. В результаті, до середини 70-х років Лі Ка-шинг став власником провідної гонконзької інвестиційної компанії “Cheng Kong Holdings”.

Наступним кроком Лі на шляху до створення власної бізнес-імперії стало придбання великих промислових об’єктів, що належали британцям. У 1979 році цей крок був зроблений: холдинг Лі взяв під повний контроль найбільший багатогалузевий концерн Гонконгу - “Hutchison Whampoa”. Ця корпорація контролювала торгівлю, морський транспорт і практично все портове господарство Гонконгу.

В 1979 році, коли створювалася компанія “CITIC”, Ка-шинг уклав угоди з главами двох гонконзьких сімей - Робертом Квоком і Генрі Фоком. Про те, що вони належать до китайської мафії, всі знали. Перший промишляв контрабандою героїну з М’янми. Другий отримував прибутки від постачання західних товарів в Китай під час війни в Кореї в обхід санкцій ООН. Пізніше син Фока був засуджений за спробу незаконного провезення на територію США автоматів Калашникова, виготовлених в КНР. Угода між Ка-шингом і двома мафіозними босами, по суті, визначала межі ділових інтересів трьох сторін в торгових операціях.

Педантичне дотримання цього договору закріпило за Ка-шингом репутацію людини слова. Ця обставина неабиякою мірою сприяла розвитку стосунків з неофіційною владою Гонконгу. Син Роберта Квока - Пітер - легально працював з Лі Ка-шингом і Народно-визвольною армією Китаю і навіть допоміг придбати супутник зв’язку для компанії “AsiaSat”, якою на паях володіють Ка-шинг і Комісія з науки, технології та індустрії для національної оборони.

В характері Ка-шинга далекоглядність поєднується з готовністю до ризику, часто на межі фолу. Але варто визнати, що нікому ще не вдалося розкрити секрет цього завжди усміхненого китайця, який, здається, вміє передбачати майбутнє. А як ще пояснити те, що всі його ризиковані і, здається, приречені на провал проекти приносили йому нечуваний прибуток?

Чималі суми Лі Ка-шинг вкладає у будівництво споруд промислового та соціального призначення. В результаті в Гонконзі існує приказка, що від кожного долара, витраченого там, 5 центів йде Лі в кишеню. Але й цього йому мало. Його концерн увійшов до телекомунікаційного бізнесу. Кількість абонентів, що обслуговуються компанією в Азії, Південній Америці, Європі та на Близькому Сході, наближається до 20 мільйонів.

Крім того, в Лі є ще й масштабні соціальні та добродійні проекти. Він відомий як борець за підвищення рівня освіти китайського народу. В 1980 році Ка-шинг заснував добродійний фонд свого імені, покликаний підтримувати освітні та гуманітарні проекти. Лі Ка-шинг на свої кошти відкрив університет Shantou University. В сінгапурському університеті, після пожертвування ним 11,5 млн. доларів, на його честь назвали бібліотеку. Ще Лі Ка-шинг пожертвував 128 млн. доларів Гонконзькому Університету в 2005 році. В цілому Лі на добродійність вже витратив більше мільярда доларів.

назад до ЗМІСТУ  
     
Інфо