Кадрова служба
 
назад до ЗМІСТУ  

ЛІ ЯКОККА: ЗАВОЮВАННЯ АМЕРИКИ

Один з найвидатніших менеджерів XX ст. Президент фірми “Форд Мотор”, а пізніше виконавчий директор корпорації “Крайслер”. Успішно застосовував в управлінській практиці командні методи прийняття рішень, орієнтуючи всю систему управління на задоволення потреб клієнтів. Його “Автобіографія” у 80-і роки стала бестселером і досі розглядається як підручник з антикризового управління.

Лідо Ентоні Якокка народився 15 жовтня 1924 року в сім’ї італійських іммігрантів в місті Аллентаун, штат Пенсільванія. Під американізованим ім’ям Лі Якокка він став відомим як один з найталановитіших менеджерів XX ст.

Лі, як і більшість його однолітків, вже в 10 років почав заробляти. Будучи підлітком, він у вихід ні доставляв продукти з оптового ринку у фруктову крамницю, отримуючи 2 до лари на день. Батько з дитинства привчив хлопчика не витрачати більше, ніж заробляє. До будь-якого боргу, навіть в де кілька центів, Якокка-старший ставився дуже негативно. До корисних принци пів, прищеплених Лідо ще в дитинстві, була звичка все роби ти швидко. Від батька хлопець успадкував і пристрасть до всього нового.

Незважаючи на досить скромне матеріальне становище, батько зумів дати синові хорошу освіту. Лі закінчив не лише школу та коледж, але також Ліхайский університет (штат Пенсільванія), а пізніше отримав ступінь магістра в Прінстоні.

Розпочалася війна з Японією. 17-річний Лідо Якокка з нетерпінням чекав повістки у військкомат, але не пройшов призовну комісію. Виною тому виявився перенесений в дитинстві ревматизм. Це був важкий удар по самолюбству молодої людини. Щоб його пом’якшити, батько подарував синові машину. Старий автомобіль колись популярної американської марки “Форд-Т” обійшовся йому лише в 250 доларів. Єдиною умовою батька було, що Лідо ніколи не звертатиметься до послуг автосервісу. Він повинен був вивчити будову автомобіля та особисто усувати всі поломки. Якокка розібрав автомобіль по гвинтику і знову зібрав. Тепер він знав кожну деталь, і якщо який-небудь вузол вимагав заміни, хлопець вирушав на звалище чи виготовляв копію в токарній майстерні. Таким чином, старенький “Форд” остаточно визначив вибір майбутньої професії. Лідо Якокка поступив в Ліхайский університет на технологічний факультет.

До моменту закінчення університету Лі захопився автомобілебудуванням і вирішив працювати в компанії “Форд Мотор”. В ті роки представники фірми щорічно об’їжджали 50 університетів і в кожному вибирали по одному із найкращих випускників. У 1946 р. в числі цих щасливців опинився Лідо.

За 32 року роботи у Форда Лі пройшов довгий шлях від інженера-стажиста та рядового агента по збуту автомобілів до генерального керівника найбільшим відділенням фірми. Кульмінаційним моментом цього відрізку його біографії стала знаменита історія з сирими яйцями. У 1956 р. нова модель “Форда” з метою збільшення безпеки водіїв була оснащена амортизуючою накладкою для щита приладів. У демонстраційному фільмі стверджувалося, що вона має виняткову пружність - кинуте з висоти другого поверху яйце, вдарившись в неї, відскочить, не розбившись. Щоб проілюструвати це твердження, Лі в присутності тисячі чоловік розклав накладки на сцені та заліз на високі сходи з коробкою сирих яєць. Перше яйце в ціль не потрапило та розбризкалося по підлозі. Друге попало в плече помічникові. Третє й четверте розбилися об накладки. І лише п’яте підтвердило цитату з фільму. Публіка була в захопленні, а Лі зробив висновок, що без репетиції виступати перед аудиторією не варто.

Ще більший резонанс, що цього разу істотно відбився на кількості продажів автомобілів, мала ідея Якокки, що дістала назву “56 за 56”. Суть її полягала в тому, що покупець спочатку оплачує 20 відсотків вартості машини, а потім протягом трьох років щомісячно платить по 56 доларів. В результаті лише за три місяці Філадельфійський округ за обсягом продажів перемістився з останнього місця на перше. Загалом план “56 за 56” увійшов складовою частиною в стратегію фірми і забезпечив продаж 75 тис. нових легкових автомобілів. А автора ідеї зробили керівником контори Вашингтонського збутового округу.

Лі Якокку вважають і батьком концепції “мустанга” - шикарного автомобіля для молодих багатих американців. Спортивного виду авто з подовженим капотом і коротким багажником, яке вміщувало чотирьох чоловік і коштувало 2 тис. 368 доларів, викликало сенсацію. В 1964 р. компанія продала майже півмільйона таких автомобілів, Якокку призначили віце-президентом, а через п’ять років він став президентом, другою після Генрі Форда людиною в автомобільній імперії.

Кар’єра не стала перешкодою для Якокки в особистому житті. У 1949 р. на прийомі в готелі “Бельвью Стратфорд” у Філадельфії він познайомився з Мері Мак-лірі, яка працювала секретарем на складальному заводі Форда в Честері. Декілька років молоді люди зустрічалися, а 29 вересня 1956 р. повінчалися.

На початку 70-х рр. Якокка був найбільш високооплачуваним чиновником в США. Його річний оклад складав 970 тис. доларів. Здавалося б, все йшло добре. Між тим над головою знаменитого менеджера поступово згущувалися хмари. Форд, який не любив суперників, вирішив позбавитися від занадто талановитого керівника. І 13 липня 1978 р. Лі був звільнений. Причину звільнення Форд охарактеризував туманно: “Буває, що хтось комусь не подобається”. Це виявилося для Якокки відчутним ударом.

Матеріально Якокка був забезпечений. Він міг назавжди розпрощатися з бізнесом і залишок життя присвятити сім’ї та особистим задоволенням. Але Лі розумів, що для нього це означає моральне самознищення. Він вирішив діяти і вже через два тижні прийняв пропозицію компанії “Крайслер”, що знаходилася на межі банкрутства.

Новий голова ради директорів швидко розібрався в ситуації. Виявилось, що компанія зазнає найбільші за час існування збитки. Якість машин була жахливою. Лише на гарантійний ремонт йшло щороку 350 млн. доларів. Підрозділи не були інформовані про діяльність один одного і не могли працювати у взаємозв’язку. На довершення всього в січні 1979 р. сильно підскочили ціни на нафту. В США почалася важка енергетична криза, що супроводжувалася загальним спадом виробництва. “Крайслер”, що випускав мікроавтобуси та причепи, швидко втратив ринок збуту.

Щоб не дати загинути корпорації, потрібні були інвестиції в 1,5 млрд. доларів. І Якокка знайшов їх. Він наважився на безпрецедентний крок - звернувся за допомогою до уряду. Якокка переконав усіх, що фінансова допомога обійдеться державі значно дешевше тієї допомоги, яку повинні будуть отримувати сотні тисяч працівників корпорації, якщо вони втратять роботу. Щоб вижити, навіть після отримання фінансової підтримки, корпорації довелося скоротити штат і зменшити платню працівникам. Якокка зажадав, щоб йому призначили символічну заробітну плату: 1 долар на рік. Жив він, звичайно, безбідно. Проте вчинок Лі викликав до нього величезну симпатію та збільшив його особисту популярність. Сам Якокка часто з’являвся на екранах телевізорів в рекламних роликах, заявляючи: “Якщо ви знайдете автомобіль краще, то купуйте його”.

З 1981 р. справи корпорації почали покращуватись. Була випущена нова модель компактного автомобіля, який витрачав всього 9 л бензину на 100 км шляху. На відміну від популярних японських малолітражок вона вміщувала 6 пасажирів. У 1983 р. на ринку з’явився міні-фургон, визнаний кращим автомобілем року. Курс акцій компанії піднявся з 3,5 до 30 доларів.

На цей час припадає пік популярності Якокки. Він став справжньою легендою американського бізнесу. Американці були переконані в тому, що він може продати все, що завгодно.

Його постійним успіхам, поза сумнівом, сприяли принципи, вироблені упродовж життя. Наприклад, Лі завжди вважав дуже важливим для бізнесу вміння раціонально користуватися своїм часом, не забуваючи при цьому про відпочинок. Ще в школі він привчив себе робити уроки відразу після занять, щоб бути вільним ввечері. А будучи вже дорослим ніколи, за винятком надзвичайних обставин, не працював в п’ятницю ввечері, в суботу та неділю. Але у вихідні він завжди складав план справ на наступний тиждень. Людей, які працюють без відпочинку і пишаються цим, Якокка вважав поганими керівниками. Він не вірив, що, не вміючи організувати навіть саму себе, людина може добитися успіху в управлінні.

Сімейне життя Лі склалося дуже щасливо. Мері була мужньою, терплячою, чуйною людиною і виявилася прекрасною подругою. Але вона хворіла на діабет, який привів до серйозних ускладнень. Перший серцевий напад стався у місіс Якокка в 1978 р., після звільнення чоловіка. Через два роки він повторився, а в 1982 р. Мері розбив параліч. Лі з цих пір щодня дзвонив їй додому по декілька раз на день, щоб оцінити по голосу дружини її фізичний стан. Дочки віддано доглядали за матір’ю. Але навесні 1983 р. їй стало зовсім погано, і в середині травня вона померла. Для Лі це було страшним ударом, який, проте, не зломив його.

Лише в 1993 р. Якокка добровільно покинув корпорацію, заявивши: “Я насолоджувався життям і досяг всього, чого хотів. Його книга “Кар’єра менеджера” стала світовим бестселером і продається в 140 країнах світу.

назад до ЗМІСТУ  
     
Інфо