Кадрова служба
 
назад до ЗМІСТУ  

МЕЛЬНИК, ЯКИЙ НАГОДУВАВ БІДНИХ

Міхаель Йоханнес Юліус Маггі народився 9 жовтня 1846 року в швейцарському селі Фрауенфельд. Він був п’ятим з шести дітей мельника Міхаеля Маггі та його дружини Софі. Його батько-італієць був родом з Ломбардії, мати - дочкою вчителя з Цюріха.

Коли Юліусу було чотирнадцять років, батько купив в Кемпталі невеликий млин. Хлопчикові дуже сподобався процес перетворення зерна на борошно. Він міг година ми спостерігати за по вільним обертанням механізмів і полюбив роботу мельника на все життя. Тому ніхто не здивувався, дізнавшись про те, що хлопець відправився в Угорщину навчати ся тонкощам млинового ремесла і переймати досвід.

Навчання просувалося успішно. Його старання й заповзятливість були помічені, і у віці 21 року в Будапешті він вже займав посаду заступника директора на найсучаснішому млиновому підприємстві в Європі.

В 1869 році помер батько, залишивши в спадок Юліусу свій млин. Молодий підприємець успішно управляє своїм підприємством. Але цього йому мало. Він шукає нові шляхи реалізації свого творчого потенціалу.

В 1872 році Юліус організував компанію Julius Maggi & Co. Він удосконалює свою діяльність і розширює виробництво. В 1874 році купує ще два млини: в Шаффхаузені та в Цюріху і поступово стає справжнім млиновим магнатом.

Швейцарія XIX століття мало нагадувала сучасну благополучну державу. На підприємствах панував дванадцятигодинний робочий день. Харчування робітників було поганим. Жінки, зайняті на фабриках і заводах, перебиваючись з хліба на воду, не мали можливості готувати їжу для сім’ї. М’ясо було занадто дороге. Дозволити його собі міг далеко не кожен. А дешевих і, одночасно, поживних продуктів просто не існувало. В країні проблема смертності була на першому місці.

Ці питання хвилювали громадськість. Думав над ними і Юліус Маггі. Вечорами він відвідував громадські збори та засідання. Одного разу, в 1882 році в Гларусі, на засіданні спеціально створеного «Товариства з проблеми бідних», розглядалося питання “Харчування працюючого населення”. З доповіддю виступав відомий фізіолог і фабричний інспектор Фрідолін Шулер, товариш Юліуса Маггі.

Доповідь справила належне враження. Юліус зрозумів важливу для себе річ: висушені овочі не втрачають своїх поживних якостей. Але ще їх можна подрібнювати! Це відкривало нове захоплююче поле діяльності. Спалахнувши новою ідеєю, Маггі швидко освоює новий вид діяльності. Він навіть стає на якийсь час асистентом інспектора Шулера і бере участь в його дослідженнях. Свій млин він обладнав спеціальним пристроєм для сушіння овочів. Розпочалися експерименти над горохом та квасолею. Юліус шукає дешевий рослинний білок, здатний замінити м’ясо і вгамувати голод. Його досліди виявляються дуже вдалими і вселяють надію на успіх.

Нарешті, в 1883 році він знайшов спосіб, як надовго зберегти поживний бульйон у висушеному і спресованому вигляді. Окрилений винахідник дав продукту своє ім’я - “Золотий кубик Маггі”. Новий продукт, завдяки якому ароматний бульйон готувався за декілька хвилин, отримав величезну популярність.

У кінці 1884 року фірма “Маггі” випустила на ринок свій перший продукт з мелених бобових; у січні 1885 року в Кемпталі почалося виробництво супів; а в 1886 році три види овочевих супів швидкого приготування вже здобули популярність в усій Швейцарії.

Справа Маггі набирає оберти. Будучи досвідченим і передовим підприємцем, він прекрасно розуміє роль і силу реклами і створює агентство “Реклама і преса”. Для привертання уваги покупців до бульйонних кубиків була розгорнута грандіозна рекламна кампанія. Юліус витратив на рекламну компанію великі гроші, навіть ризикуючи виробництвом, і виграв. Справи пішли вгору, і незабаром він відкрив офіси в Парижі, Берлі-ні та Лондоні.

Наполегливий мельник продовжує вдосконалювати продукцію та розширює асортимент. Бажаючи поліпшити смакові якості свого товару, він розробляє приправи. Перша приправа до супів з’явилася на прилавках магазинів в 1890 році. Її можна було використовувати просто перед подачею страви на стіл. У Німеччині був навіть побудований за вод для виробництва цього товару.

Прийшла, нарешті, і черга м’яса. Незважаючи на песимістичні прогнози, розробка нового продукту знову вдалася. Було освоєно також виробництво бульйонів. У 1906 році з’являється знаменитий гранульований бульйонний кубик, що прославив його винахідника на весь світ.

Розвиваючи свій успіх, Юліус Маггі не забуває про робітників і службовців своєї компанії. Він виконує роль не лише інвестора та глави компанії, але й фабричного інспектора. Завжди ретельно підбирає персонал і всіляко намагається заохочувати своїх працівників. Новина про те, що в “Маггі” зробили перерву на обід для усіх працівників, здивувала діловий світ. А коли Юліус Маггі оголосив суботу вихідним днем, то всі бізнесмени в один голос заявили, що мельникові тепер вже точно - кінець. Але, як завжди, помилилися. На виробництві Маггі продуктивність збільшилася в два рази та приносила величезні прибутки.

До цього часу Юліус Маггі вже був одним з найбагатших в Європі. Він був вже двічі одружений і мав шістьох дітей. З першою дружиною, Хелен, Юліус познайомився в Будапешті. Вона була його першим і єдиним коханням. Мініатюрна 19-річна блондинка підкорила мельника гумором і життєрадісністю. Вона народила йому сина, якого назвали на честь діда, Міхаелем. Але в 1873 році Хелен померла. Юліус важко переживав втрату. Чотири роки він був вдівцем. А потім одружився вдруге, на Марі. Вона стала матір’ю п’яти його дітей і фактично була, як сказали б зараз, фінансовим директором фірми. Марі вміло вела господарство та виховувала дітей. Юліус Маггі вважав її найближчим другом і порадником. Хоча їх сварки, в яких Марі зазвичай перемагала, чули всі навкруги. Марі часто сварилася з ним через те, що його ніколи не буває вдома. То він поїхав в сусіднє місто вивчати хімію, то кататися на лижах, то переймати досвід за кордоном. Він часто брав дітей на екскурсію на підприємство - розповідав, як працюють різні механізми. Він захоплювався технікою. Одним з перших в Швейцарії купив автомобіль і мотоцикл. Окрім великих механізмів, його приваблював годинник. Рух маятника і коліщаток нагадував йому прокручування крил вітряного млина. Він також колекціонував трубки і фотоапарати.

В 1912 році, знаходячись в Парижі, на піку своєї популярності і слави, коли його супи і бульйони штурмували вже американський і азіатський ринки, Маггі відчув себе погано. Раптова хвороба змусила його перервати активну діяльність. Через два місяці Юліус Маггі помер.

З його легкої руки справа, якій він присвятив життя, продовжувала розвиватися і процвітати. З часом його товариство з обмеженою відповідальністю стало великою компанією, а через 17 років після його смерті увійшло до концерну “Нестле”.

Але найкращою рекламною акцією для розчинної їжі стала спочатку Перша, а потім і Друга світова війна. Для солдатів концентрати розчинних супів і бульйонних кубиків Maggi виявилися справді незамінними.

Під час воєн за рахунок величезних державних замовлень компанія змогла значно зміцнити своє становище. Асортимент продукції компанії Maggi значно розширився.

Та все ж варто зупинитися не семплінгу - безкоштовній роздачі зразків товару, яку вперше застосував Юліус Маггі. Якщо розцінювати цей хід через призму того часу, він був дуже ризикованим, оскільки споживачі та й сам ринок не були підготовлені до таких нововведень. Був величезний ризик розоритися. Але це спрацювало, як завжди. Дійсно, Юліуса Маггі можна вважати справжнім революціонером не лише в рекламі, але і в бізнесі загалом.

За рахунок чого прийшов такий успіх? За рахунок нестандартних ходів, ризику, величезної працьовитості і “ходіння проти шерсті”. Мало хто вірив в успіх практично всіх авантюр, що затівалися Маггі, але він слухав лише себе, і як показав час, мав рацію.

назад до ЗМІСТУ  
     
Інфо