Кадрова служба
 
назад до ЗМІСТУ  

МІФИ ПРО ПРОФЕСІЮ ВЧИТЕЛЯ

Напевно, немає більш міфологізованої професії, ніж вчительська. Робота вчителя нелегка, відповідальна та важлива. Педагоги разом з батьками виховують і формують юні душі. Професія існує в світі вже не перше тисячоліття, і міфи про неї формувалися залежно від епохи. Загальним в цій міфології було те, що до недавнього часу вчитель вважався мало не “першим після Бога” і акумулював усі знання, науку і мудрість світу. Сьогодні ситуація дещо змінилася. Спробуємо розвіяти деякі поширені міфи про вчителів.

Міф 1. Вчитель - жіноча професія. Вважають, що в наших учбових закладах викладачів-чоловіків практично не спостерігається.

Насправді. Міф вірний лише частково. Так, справді, більшість педагогічних колективів в наших учбових закладах переважно складають жінки. Але викладач-чоловік не така вже й рідкість, хоча, звичайно, хотілося, щоб їх було більше. В професійно-технічних училищах, наприклад, де вивчаються переважно чоловічі професії (автослюсар, будівельник та ін.), педагогів і майстрів виробничого навчання, що на лежать до сильної статі, вистачає, щоб не вважати колектив “жіночим царством”. Те ж саме можна сказати й про вищі навчальні заклади. В середніх школах ситуація діаметрально протилежна. Чому ж наші чоловіки не бажають вчителювати, хоча, як що згадати історію, то аж до кінця XIX століття, коли почав активно розвиватися феміністичний рух, викладачами були, в основному, чоловіки. Та й за радянських часів представників сильної статі серед вчителів теж було достатньо. Відповідь слід шукати в матеріальній площині: зараз на вчительську зарплату дуже складно прогодуватися самому, не кажучи вже про сім’ю.

Міф 2. Всі вчителі диктатори. Вони звикли командувати в школі та переносять манеру спілкування в сім’ю і на оточуючих.

Насправді. Не варто узагальнювати. Хоча, можна погодитися, що деякий “професійний” відбиток робота вчителя накладає, втім, як і будь-яка інша. Багато вчителів звикли, щоб їх слухали не перебиваючи. Вони висловлюють свою думку оточуючим (навіть, якщо це цілком дорослі люди) строгим, безапеляційним тоном, вони завжди все знають і готові обстоювати свою думку до останнього. Проте це не обов’язково свідчить про якісь диктаторські замашки цього конкретного індивіда. Ви ніколи не пробували вийти перед класом, де сидять тридцять підлітків, щоб розповісти, наприклад, про творчість Пушкіна. Більше того, піднести це так, щоб хоч половина учнів сприйняла інформацію та захотіла почитати твори великого поета. Адже потрібно ще встигнути дітей опитати, поставити оцінки. А на початку уроку ще потрібно учнів заспокоїти та налаштувати на роботу. Все це, по-перше, віднімає силу-силенну емоційних ресурсів, по-друге, вимагає певної сили характеру та уміння впливати на людей. Хороший вчитель не лише той, хто любить дітей, відмінно знає свій предмет, він повинен уміти керувати цією “строкатою” та різнохарактерною масою. Звичайно, щоденна необхідність когось організовувати, повчати, виховувати, іноді карати, залишає свій відбиток на характері вчителя.

Міф 3. У викладачів ніколи не вистачає часу на власних дітей. Мовляв, головне, щоб дитина була одягнена та нагодована, в тонкості його внутрішнього світу вникати ніколи.

Насправді. Цей “напівміф” вірний лише частково. Так, вчителі, як і багато інших батьків, вимушені проводити зі своїми дітьми часу менше, ніж хотілося б, оскільки робота віднімає багато сил. Але, по-перше, хто сказав, що кожну хвилину знаходитися поряд з дитиною і “няньчитися” з нею педагогічно вірно? По-друге, вчителів навчають методиці виховання підростаючого покоління та різним педагогічним прийомам, так що в цій справі вони досить “підковані”. Звичайно, буває, що викладачі, які з причини своєї професії повинні були б ідеально виховати свою дитину, дещо упускають, але це швидше виключення, ніж правило.

Міф 4. Вчитель, передусім, повинен досконально знати свій предмет і вміти цікаво піднести його. Адже основний його обов’язок - викладання, а всі інші функції вторинні.

Насправді. Було б, в принципі, не так вже важко працювати вчителем, якби в його обов’язки входило лише викладання предмета. Прийшов, відпрацював потрібну кількість годин і із спокійною душею пішов додому готуватися до наступних уроків. Усе не так просто, оскільки вчитель в школі - це ще й вихователь, класний керівник. Він відповідає за відвідуваність учнями занять, рівень успішності, проводить виховні години, організовує відвідування театрів, кіно, виставок, музеїв та ін. А також, при необхідності, проводить “роз’яснювальну” роботу з батьками. На папері перераховане не здається таким вже й складним. Проте повірте: дуже не просто заглянути в душу кожній дитині, зрозуміти, що нею керує, чому вона, наприклад, при хороших здібностях погано вчиться. Крім того, іноді звичайний “світський” вихід в театр може стати випробуванням для нервів учителя, оскільки діти, при всьому бажанні, не в змозі довго всидіти на одному місці.

Вчитель не лише викладає предмет, він цілком і повністю відповідає за життя та здоров’я дітей на уроці та позакласних заходах. А ще вчитель повинен розвивати дітей морально та духовно, а це, повірте, набагато складніше.

Міф 4. Вчитель з року в рік викладає одне й те ж саме, адже учбові програми змінюються несуттєво.

Насправді. Програми, звичайно, зазнають деяких змін, але навіть, якщо б з року в рік доводилося читати одне й теж, нецікавим учбовий процес стати не може. Адже діти завжди різні, більше того, не буває навіть однакових класів. В один клас, наприклад, вчитель йде, не знаючи, який «сюрприз» його чекає цього разу, а в інший вирушає зі спокійною душею, тому що уроки проходять на подив продуктивно, діти зосереджені. Іноді учні ставлять такі питання, що, навіть прекрасно знаючи матеріал уроку, начитавшись додаткової літератури і думаючи, що про предмет неможливо знати більше, вчитель не відразу зможе відповісти. Працювати в школі завжди важко, але, повірте, ніколи не нудно.

Міф 5. Сьогодні професія вчителя мало оплачується та не престижна.

Насправді. Якщо подивитися об’єктивно, то професія сьогодні дещо втратила свої позиції. Оплата праці вчителя, на жаль, не відповідає сучасним реаліям, тому молодь не бажає вчителювати. Звичайно, що це впливає на престижність професії. Але! Повага до того чи іншого викладача в першу чергу залежить від нього самого, так само як престижність школи залежить від її керівництва. Що стосується вигод і бонусів, то вони є. Наприклад, відпустка 56 днів, додатковий вихідний (методичний) день.

Багато хто думає, що головне для вчителя - любов до дітей. Частково з цим можна погодитися. Але можна любити дітей але не вміти з ними працювати, формувати їх внутрішній світ, виховувати. Вчитель повинен не лише любити дітей, відмінно знати свій предмет, бути хорошим вихователем, він ще повинен мати тонку психологічною інтуїцію та спостережливість. А це отримується лише з досвідом, в процесі роботи.

назад до ЗМІСТУ  
     
Інфо