Кадрова служба
 
назад до ЗМІСТУ  

НАВЧАННЯ В СКАНДИНАВІЇ

Новітні тенденції в організації навчального процесу народжуються саме на європейській Півночі. На противагу широко розрекламованим англійським коледжам та університетам, де пишаються багатовіковими традиціями, скандинави охоче використовують інновації. Активна участь держави у системі освіти дозволяє безкоштовно навчатися навіть громадянам інших країн.

Раніше скандинавські університети не були настільки відкриті для іноземців. Та зараз північний напрям стає все популярнішим. Інформаційний простір перенасичений відомостями про Німеч-чину, Францію, Польщу, Чехію – але студенти прагнуть розширювати свій кругозір, шукати нові шляхи. До того ж, людей приваблює конкурентна вартість навчання навіть у приватних ВНЗ, доступність, порівняно незначні відстані від України. Більшість університетів є класичними: болонська система, широкий вибір спеціальностей. Однак пріоритетними напрямами є фінанси, бізнес, менеджмент, маркетинг.

П’ять країн, які зазвичай відносять до Скандинавського регіону, щорічно витрачають на освіту найбільші частки бюджету серед європейських держав (в середньому це 4,9% ВВП):
• Данія – 8,5%;
• Швеція – 7,7%;
• Норвегія – 7,6%;
• Фінляндія – 6,4%;
• Ісландія – 6%.

Статистика підтверджує ефективність посиленого фінансового стимулювання: майже 100-відсоткова грамотність населення, кращі показники успішності школярів і студентів в Європі. Кожного року всі п’ять країн займають найвищі сходинки рейтингу ООН, де оцінюється індекс розвитку людського потенціалу.

Інновації направлені не тільки на пошук оптимального способу отримання знань, але й на зовнішнє оформлення університетських будівель. Наприклад, Данія може похвалитися надсучасним гуртожитком Тіетген у Копенгагені, який вважається найкращим у світі. Зведена у 2006 році споруда у вигляді кола має 360 кімнат, 12 кухонь, кімнати відпочинку та затишний внутрішній дворик.

Вражає архітектурою й шведський Університет Чалмерса, розташований у м. Гетеборґ. На вчальний заклад має два корпуси – старий Йоханненберґ і новий Лінд- хольмен, який нази вають «раєм айтішників»: безкоштовні кавові машини, кухні, Wi-Fi та потужне комп’ютерне обладнання.

Характерною рисою Університету Чалмерса є приватна форма власності. Загалом, приватні навчальні заклади в Скандинавії є рідкістю: держава все забезпечує. І якщо незалежні школи подекуди можна ще зустріти, то ВНЗ із такою формою власності дуже мало, особливо враховуючи, що загальна кількість університетів і коледжів у кожній зі скандинавських країн – близько півсотні (але їх аж дев’ять в Ісландії, де проживає лише 320 тис. осіб). У Данії немає жодного приватного ВНЗ: закон не дозволяє.

Скандинави дуже шанують принцип суспільної рівності, тому зробили все, щоб освіта була доступною для кожного. Школи міцно пов’язані з університетами: учні старших класів мають право самостійно обирати дисципліни, необхідні для продовження навчання у ВНЗ. Деякі з них навіть не проводять вступних іспитів для успішних абітурієнтів.

Безкоштовність освіти в Північній Єв-ропі приваблює значну кількість іноземців. Це стало одним із факторів, які породили характерні для розвинених країн проблеми з іммігрантами. В деяких школах корінних жителів серед учнів менше третини: тут і там миготять барвисті хустини дівчат зі Сходу, на перервах у класі можна почути слова намазу, а меню їдальні має враховувати релігійні особливості харчування кожного учня чи студента. Нерідко виникають конфлікти на фоні міжнаціональних відносин, причому агресорами зазвичай виступають численні гості.

Лише в Швеції щорічно починає навчання 286 тис. закордонних студентів, що майже в 4,5 рази більше за кількість корінних шведів-першокурсників (65 тис.). Це стало однією з причин, які змусили уряд країни ввести плату за вищу освіту. Серед інших передумов такого заходу зазначають підвищення конкурентоспроможності шведських ВНЗ порівняно з європейськими. Отримані гроші витрачають на додаткове заохочення навчальних закладів, які мають найвищу успішність студентів.

Однак, це не означає, що пересічний українець, в якого є бажання навчатися в Швеції, але немає достатніх фінансових ресурсів, позбавлений будь-яких шансів. Можна пошукати щастя з різного роду стипендіями, зокрема є спеціальна програма для громадян Украї-ни, Росії, Білорусі, Молдови та Грузії. Вона має назву “Visby Program” і пропонує 45-ти обраним студентам повну оплату курсу навчання на бакалавра плюс 9 тис. крон щомісячно на проживання. Також за цією програмою можна вступити до магістратури чи аспірантури – але там дещо інші умови, зокрема, більша конкуренція (розглядаються заяви від жителів Польщі, Литви, Латвії та Естонії). Загалом, минулого року за цією програмою було опрацьовано близько 1,5 тис. заяв, з яких вибрали півсотні щасливчиків.

У Норвегії плата за навчання відсутня у державних ВНЗ – як для норвежців, так і для іноземних студентів. Усі охочі навчатися в норвезьких університетах мають право на отримання кредитів та грантів від Фонду державної освітньої позики (NSELF). Студент чи студентка може отримати кошти у вигляді кредиту, який становить 90,8 тисяч норвезьких крон (близько 11,7 тисяч євро) на академічний рік. Якщо ж студент живе окремо від батьків, 40% кредиту можна перевести в грант.

Фінляндія, мабуть, найбільш лояльна до вихідців зі Східної Європи. Тутешні ВНЗ приймають шкільні атестати пострадянських держав, у тому числі України, багато хто знає російську мову, адже її нерідко вивчають у школах поряд із англійською та шведською. І хоча за освіту платити не потрібно, необхідно надати документ, який свідчить про спроможність забезпечити собі проживання та харчування під час навчального процесу. На банківському рахунку абітурієнта має бути як мінімум шість тисяч євро, довідка про це входить у стандартний пакет документів. Така сама практика розповсюджена і в Норвегії, і в Данії, і в Ісландії.

назад до ЗМІСТУ  
     
Інфо