Кадрова служба
 
назад до ЗМІСТУ  

ПРОФЕСІЯ І ХАРАКТЕР: ЗВОРОТНИЙ ЗВ’ЯЗОК

Вибираючи професію, ми хочемо, щоб вона відповідала нашому характерові, дозволяла розкритися здібностям, не була нудною, не суперечила життєвим принципам і т.п. Існує безліч тестів, покликаних визначити, яка спеціальність найбільшою мірою підійде тій або іншій людині. А чи здатна робота накласти відбиток на характер?

Майже усі властивості характеру закладаються на генетичному рівні, більшість з них неможливо змінити, навіть якщо захотіти. Однак певний відсоток особливостей психіки трансформується протягом життя. Сприяють цьому зовнішні обставини, виховання й освіта, оточення, місце проживання і т.п.

Закінчивши школу, вчорашні діти інколи несподівано змінюються, і вчителі з подивом довідуються, що непосида і хуліган став керівником великої фірми, а посередній учень зробив успішну наукову кар’єру. Хоча, якщо розібратися, швидше за все, передумови були, просто не всі їх зауважували, адже найчастіше на неординарну дитину викладачі наклеюють ярлики, звільнившись від яких, вона нарешті знаходить себе.

А гарному педагогові вдається помітно вплинути на душі, що дозрівають. Він здатний прищепити позитивні, корисні для життя риси: допитливість, працьовитість, врівноваженість, цілеспрямованість. Справжній учитель прекрасно розуміє - дорослі змінюються значно рідше і тільки в силу досить серйозних причин, тому так важливо постаратися зробити все можливе для розвитку позитивних властивостей ще в школі.

В основному наші життєві пріоритети досить стабільні, але все-таки під впливом обставин у нас часом формуються нові якості. Наприклад, люди, що змінили місце роботи, зауважують, що міняються й самі. На службі ми проводимо практично половину життя і багато речей саме завдяки роботі входять для нас у звичку, а, як говорить латинське прислів’я, «звичка — друга натура». Отже, якості, необхідні для справи, поступово виявляються й у побуті.

Як ми вибираємо спеціальність? У дитинстві найбільш привабливими здаються творчі, публічні професії. Згодом шкільне викладання окремих дисциплін дозволяє людині визначити, що саме йому ближче, цікавіше. Багато хто підтвердить, що вибрали сферу діяльності завдяки вчителеві, що зумів зацікавити вихованців, прищепити їм любов до свого предмета.

На вибір також впливає оточення, у першу чергу - батьки. Недарма існують династії, у яких секрети ремесла передаються з покоління в покоління. Буває, що вирішальними виявляються якісь життєві обставини, інколи - трагічні, наприклад, загибель близької людини змушує дитину присвятити себе медицині. Але, що б не вплинуло на вибір, очевидно: якщо людина підходить до справи з душею, поступово вона починає ототожнювати себе з «типовим представником» своєї спеціальності. Розділивши всі професії на кілька основних груп, можна виділити ключові особливості представників кожної з них і з’ясувати, які з цих властивостей допомагають у житті, а які, навпаки, створюють проблеми.

Напевно, найбільш сильний відбиток на характер накладає робота в сферах, пов’язаних з нестандартними, критичними ситуаціями, що не піддаються звичайній логіці. Там, де щодня доводиться спостерігати, як хтось балансує на грані життя та смерті, а часом і самому ризикувати життям, усі якості людини видно як на долоні. Це стосується тих, чия служба прямо пов’язана з кримінальними подіями - міліціонери, слідчі, юристи, адвокати й інші працівники правоохоронних і судових органів. Згодом вони покриваються своєрідною «бронею», що стороннім спостерігачам здається цинізмом і нечутливістю. Але інакше ніяк - зіштовхуючись з недоліками та слабкостями ближніх, не можна щораз сприймати всіх однаково гостро. Тому людина намагається відсторонитися від того, що відбувається, щоб зберігати об’єктивність і ясність мислення.

Ті, хто займається розслідуванням злочинів, згодом стають більш уважні до деталей. Всю інформацію із зовнішнього світу вони автоматично сортують, щоб використовувати підходящі дані в потрібний момент. Крім того, у них розвиваються аналітичні здібності, що дозволяють прогнозувати розвиток деяких ситуацій. Однак така людина може почати підсвідомо шукати в усьому підступ, підозрювати навколишніх, відноситися до них з недовірою, зовсім уникати спілкування, забуваючи, що переважна більшість громадян - не злочинці. Тому дуже важливо не розчаруватися в людях.

До розряду психологічно важких можна віднести і медичний напрямок. Професія лікаря формує в людині особливого роду жаль, не просте співчуття до пацієнта, а прагнення прикласти всі зусилля, щоб викорінити недугу. Тому тут неприйнятна зайва емоційність, зате просто необхідне логічне мислення, уміння зіставляти й аналізувати дані, зберігати в пам’яті величезний обсяг інформації. Відмітна якість лікарів у звичайному житті — готовність завжди прийти на допомогу. Хоча навколишніх часто дратує в лікарях постійна, інколи надмірна, турбота про гігієну.

Учителювання також сильно впливає на характер. Спілкування з дітьми, прагнення зрозуміти їхній внутрішній світ, проникнути в нього часто приводять до зміни світогляду педагога. У деяких викладачів з’являється звичка наставляти, робити з усього повчальні висновки. Змінюється навіть манера мови: вона стає більш розміряною, повчальною.

Тих, хто вибрав як сферу діяльності точні науки, часто вважають людьми сухими, неемоційними, навіть нудними. Але самі вони з цим не згодні і прагнуть спростувати цей стереотип. У пору протистояння між «фізиками» і «ліриками» були дуже популярні видання «Фізики жартують», що доводять, що в представників технічних спеціальностей, крім серйозності й акуратності, є і почуття гумору.

Дійсно, робота з точними приладами і механізмами формує безліч позитивних якостей. Такі люди розглядають конкретну ситуацію як окремий випадок закономірності, вони здатні глянути на процес абстрактно, ззовні. Вони завжди прораховують наслідки різних подій, прогнозують вчинки навколишніх. Тому в звичайному житті від технаря цілком можна одержати розумну пораду. Але, звикаючи оперувати загальними категоріями, вони, як правило, неуважні до дрібниць.

Людям, пов’язаним із мистецтвом, так чи інакше притаманний деякий артистизм. У цій сфері людські якості дуже швидко починають виявлятися в крайніх формах. Їхнє покликання — нести радість людям. Такими ж інтелігентними і піднесеними вони залишаються й у звичайному житті. Правда, часом у звичайному житті ці люди непрактичні, відірвані від реальності.

Одна з найбільших на сьогоднішній день — сфера продажу. Представники цієї галузі теж поводяться особливо. У них формуються категоричність суджень, звичка говорити переконуючими фразами, прагнення сподобатися і т.п. Усе це може створювати проблеми в приватному спілкуванні.

Фахівці з реклами і PR, якщо вони захоплені своєю справою, теж поступово починають зауважувати зміни у власному характері. По-перше, у них у значній мірі підвищується комунікабельність, з’являється уміння розрядити будь-яку напруженість, згладити незручність і т.п. По-друге, розвивається звичка більше слухати, ніж говорити, оскільки рекламістам і піарщикам часто доводиться орієнтуватися на думку інших, щоб знати, чим саме зацікавити аудиторію. Правда, дехто відзначає деяку схильність, притаманну спеціалістам цього роду діяльності, ставити над навколишніми невеликі психологічні експерименти з метою перевірити, як функціонує той або інший метод впливу.

Відрядження й експедиції накладають на характер свій відбиток. Люди, чия служба пов'язана з роз’їздами, легкі на підйом і спокійно переносять труднощі. При цьому більшість з них у власному будинку прагне створити максимальний затишок, ніби компенсуючи його недостачу в інший час.

У людей, чия робота зв’язана з економікою і фінансами, формується підвищена відповідальність. Найчастіше вони самі не можуть позбутися від звички усе планувати, контролювати, жити відповідно до схеми. Такий підхід гарний, коли мова йде про економію сімейних засобів, обмірковуванні перспектив на майбутнє. Але в житті повинні бути також спонтанність, романтика і навіть нерозсудливість.

Кожний з нас може відзначити, як саме спеціальність змінила його характер. Якщо набуті якості позитивні, їх треба намагатися розвивати і закріплювати. Якщо ж те, що добре для роботи, у побуті дає більше незручностей, то необхідно навчитися проводити межу між приватним життям і службовими обов’язками. Крім того, нереалізовані професійні амбіції часто проектуються на особисте життя. Хтось додаткову енергію направляє на підтримку родини і близьких. А в деяких, на жаль, навпаки, такі прояви мають негативну форму.

Можна стати по-справжньому щасливим, коли характер і справа знаходяться в гармонії і сприяють усебічному розвиткові особистості.

назад до ЗМІСТУ  
     
Інфо