Кадрова служба
 
назад до ЗМІСТУ  

REUTERS - ЧЕРЕЗ МОРЯ І КОНТИНЕНТИ

Йому довелося конкурувати з популярною газетою “Таймс”. Великий Ротшильд поквапився підписати з ним контракт, а не менш великий Карл Маркс був впевнений, що цей “неосвічений єврей” - російський шпигун.

Ісраель Беєр Іошафат. Почувши це єврейське ім’я, більшість з нас здивовано потисне плечима. І не дивно, адже цю людину весь світ знає як барона Пауля Юліуса фон Рейтера - творця одного з найбільших інформаційних агентств світу, в якому сьогодні зайнято більше 16 тис. співробітників, що передають інформацію з 157 країн світу.

Майбутній засновник англійського телеграфного агентства народився 21 липня 1816 в сім’ї рабина в німецькому Касселі. При народженні йому дали ім’я Ізраїль Беєр Йосафат. Його батько помер, коли Йосафату було тринадцять років, і юнака відправили до Геттінгена допомагати дядькові Бенфі в його банку.

У цей час професор місцевого університету математик Карл Гаусс і фізик Вільгельм Вебер успішно завершують експерименти по створенню електричного телеграфу.

Багато хто з істориків вважає, що саме тут юнак вперше й познайомився з роботою апаратів, на яких йому доведеться працювати в майбутньому.

В 1840 р. молода людина переїжджає до Берліна, де відкриває невелике видавництво і книгарню. Через п’ять років приймає християнство, отримуючи нове ім’я та прізвище - Пауль Юліус Рейтер, а незабаром одружується на дочці берлінського банкіра Іді Магнус.

Реакція влади на політичні нариси, написані Рейтером в епоху буржуазно-демократичних революцій, що потрясли Європу наприкінці 1840-х, змушують сім’ю перебратися до Парижа.

Там в 1849 році він відкриває крихітне агентство, що поставляє новини та інформацію про котирування Паризької біржі. Іда перекладала їх з французької мови, Юліус друкував і відправляв їх поштовим диліжансом в провінційні німецькі газети. Після восьми місяців існування підприємство збанкрутіло: прибутки від продажів були занадто мізерні, до того ж прусській владі не подобалась неконтрольована інформація про інші країни.

Cім’я Рейтер повертається в Німеччину. Там Юліус відкриває офіс в Аахені на кордоні Німеччини, Бельгії та Нідерландів, в кінцевому пункті прусського державного телеграфу. Рейтер поставляв новини та біржові котирування банкірам і торговцям, отримуючи інформацію поштою з Парижу та інших міст. Телеграфна лінія між Парижем і Брюсселем була ще не закінчена, і Рейтер заповнив цей розрив: за допомогою поштових голубів він побив рекорд поштових потягів за швидкістю перевезень (потяги проходили 76 миль (122,3 км) між Аахеном і Брюсселем за 7 годин). Сім місяців голубів Рейтера щодня возили на потягу з Аахена у Брюссель, звідки вони летіли назад з повідомленнями, випереджаючи потяг на 5 годин. Головними передплатниками Рейтера були кельнська газета Kolnische Zeitung, якій він поставляв новини з Франції й Бельгії, і брюссельська газета L’Independence Beige, якій були потрібні новини з Німеччини та Австрії. Коли розрив в телеграфному зв’язку скоротився до 5 миль (8 км), Рейтер став використовувати коней. Із закінченням будівництва телеграфної лінії його переваги закінчилися. В 1851 році, коли був прокладений новий підводний телеграфний кабель між Кале і Дувром, Рейтери знову переїхали в Лондон.

Цього разу наполегливість Рейтера була винагороджена. Лондон був центром вільної торгівлі й місцем проживання великого єврейського ділового співтовариства. Він відкрив офіс Submarine Telegraph в Сіті та уклав контракт з Лондонською фондовою біржею на постачання брокерам котирувань відкриття й закриття європейських бірж в обмін на котирування Лондонської біржі, які Рейтер пересилав по телеграфу брокерам в Париж. Рейтер також почав надавати торговцям інформацію про ринки зерна та про ситуацію в Росії, що була основним постачальником для Британії, та в басейні Дунаю. Ця технологія діяла як комутатор або кліринговий центр, де останні новини про товари самі по собі були товаром. Оптові торговці та маклери Лондонської фондової біржі (“маркет-мейкери”) з лишком окупали витрати на телеграми (60 слів в Trieste в 1852 році коштували 4 шилінги 17 пенсів).

Телеграф допоміг Рейтеру продати ідею швидкої й надійної загальноновинної служби газеті The Times та іншим британським газетам. Рейтер запропонував їм наступні умови: 2 шилінги 6 пенсів за 20 слів, якщо при публікації буде згадане його ім’я, або 5 шилінгів за той же об’єм - якщо ім’я не буде згадане. Рейтер забезпечував цілодобове обслуговування: він часто приїжджав у свій офіс на двоколісному екіпажі (кебі) пізно вночі прямо в піжамі, переписував від руки повідомлення та відправляв кеб розвозити їх по редакціях газет. Він збудував неперевершену мережу знайомств у вищих колах і навіть в королівській сім’ї, а вибір агентів і кореспондентів був дуже ретельним. У 1857 році Рейтер отримав британське громадянство.

Перша велика сенсація, про яку повідомив Рейтер, сталася в 1865 році, коли був вбитий президент США Лінкольн. Оскільки трансатлантична телеграфна лінія вийшла з ладу, для того, щоб доставити новину в Лондон, американський кореспондент Рейтера найняв буксирний катер і гнався за відпливаю-чим поштовим судном через всю нью-йоркську гавань, одночасно дописуючи свій репортаж. Наздогнавши поштовий корабель, він закинув репортаж на палубу з проханням доставити його на телеграфну станцію Рейтера в Ірландії та звідти відправити телеграмою в Лон-дон. І доки нью-йоркська преса чекала чергового поштового судна, в Лондоні Рейтер отримав матеріал, настільки випередивши конкурентів, що багато хто вважав, що це містифікація, запущена ділками Лондонської біржі. Але правда перемогла, і Reuter’s Telegram Company Limited зі своїм авторським рядком “Телеграми Рейтера” зайняв лідируючу позицію в наданні останніх новин.

Незадовго до своєї смерті в 1899 році барон Юліус фон Рейтер (титул барона і приставку “фон” до імені він отримав в 1871 році) вкладав гроші в будівництво власної телеграфної лінії між Англією та Німеччиною і був співінвестором створення телеграфного зв’язку між Францією та Північною Америкою. В Рейтера були агенти в усій Британській імперії - в Азії, Африці та Австралії, а перший офіс компанії в будівлі Королівської біржі, що складається з двох кімнат, проіснував до 1866 року. Навіть після переїзду в Лофбері, а потім в Старий Єврейський квартал (Old Jewry) близько дюжини старожилів продовжували працювати в лондонському офісі. В 1879 році по стопах Рейтера пішов його син Герберт, який провів компанію через все газетне безумство Англо-бурської війни в Південній Африці. Редьярд Кіплінг, автор “Книги джунглів” і майбутній нобелівський лауреат в галузі літератури, був одним з кореспондентів компанії на цій війні.

Герберт фон Рейтер невдало вклав кошти компанії в банківську галузь і віддалився від свого єдиного сина Х’юберта, який відмовився працювати в Reuters загинув під час Першої світової війни. Коли в 1915 році померла дружина Герберта Едіт, він наклав на себе руки.

Reuters була на межі банкрутства, коли в 1916 році Родерік Джонс зробив її реструктуризацію. Він позбавився від банку, заснованого Гербертом Рейтером, і в ході цього сам значно збагатився. Мета Reuters - бути першими і кращими в наданні новин - залишалася незмінною протягом всього XX століття.

В кінці 1960-x на початку 1970-х років Reuters зазнавала збитки, втрачаючи передплатників і конкуруючи з телевізійними новинами. Що цікаво, компанію врятував екран: плаваючі курси валют означали, що деяким відділам товарних бірж і банків була потрібна фінансова інформація в електронному вигляді, яка постійно оновлювалась. Reuters вкладала кошти в нові інформаційні технології та розширила сфери свого впливу в Сполучених Штатах, особливо у Вашингтоні, столиці політичних новин західного світу.

У 1980-і роки під управлінням Reuters знаходилася одна з найбільших в світі приватних мереж зв’язку, що об’єднує комп’ютерні центри обробки і зберігання даних в Лондоні, Гонконзі, Нью-Йорку, Франкфурті й Женеві. Витрати на розвиток підняли питання про залучення коштів. У Reuters існував унікальний механізм - засновницькі акції - які захищали цілісність компанії від небажаних власників і втручання в журналістську незалежність. Ці питання викликали велике обговорення в контексті можливого виходу на біржу. Але вихід на біржу був неминучий, і це сталося в 1984 році. Попит на акції компанії в Нью-Йорку був менше пропозиції, зате в Лондоні попит перевищував пропозицію в 2 рази, і 77 мільйонів фунтів принесли Reuters додаткові 53 мільйони фунтів.

Агентство Reuters до наших днів залишилося одним з найбільш авторитетних джерел інформації. Більше 45 тис. організацій в усьому світі користуються сьогодні в повсякденній роботі терміналами Рейтера. Недарма на сімейному гербі барона була зображена Земна куля на блакитному фоні і девіз: «Per mare et tetram» («Через моря і континенти»).

назад до ЗМІСТУ  
     
Інфо