Кадрова служба
 
назад до ЗМІСТУ  

ІСТОРІЯ БРЕНДУ SINGER

Айзек Меррітт Зінгер народився в 1811 році в Нью-Йорку в сім’ї бідних євреїв - іммігрантів з Німеччини. В 13 років він почав заробляти гроші в якості помічника механіка, але незабаром вирішив, що в ньому помирає великий актор, і прилучився до бродячої театральної трупи. Початкуючий артист мав дар переконання та хороші зовнішні дані. Проте, для успіху цього виявилося мало.

Залишивши сцену, Зінгер пішов працювати різноробочим на будівництво каналу Ері. Робота була дуже важкою, особливо коли доводилося вручну довбати гірську породу. І в короткі години відпочинку Зінгеру прийшла думка механізувати цей процес. Він придумав новий різновид бура і в 1839 році здогадався запатентувати свій винахід. Яке ж було здивування “передового робітника-раціоналізатора”, коли лише за декілька місяців патент приніс йому неймовірну на той час суму – 2000 доларів! Але Зінгер на отримані гроші організував власну театральну трупу, яка розпалася через п’ять років.

Залишившись ні з чим, Зінгер вирішив більше не випробовувати долю. Він працював на скромній посаді в друкарні, але при цьому продовжував винаходити. Його захопила думка вдосконалити набірну машину. Спеціально під цей проект винахідник найняв майстерню, де виготовив робочу модель. Але продати її так і не вдалося: в майстерні стався вибух, що знищив нову друкарську машину. Довелося Зінгеру шукати іншу майстерню. Нове приміщення належало підприємцю, який торгував швейними машинами, які дуже часто ламалися. І Зінгер захопився цією проблемою.

Креслення прообразу швейної машинки з’явилися ще на початку XVII століття. Через двісті років американському механікові Еліасу Хоу вдалося створити перший працюючий агрегат. Але, щоб технічна дивина прийшла буквально в кожен будинок, знадобився вже не інженерний розум, а підприємницький.

На відміну від Хоу, яким рухало почуття співчуття до дружини, що проводила багато часу за шиттям, Зінгер побачив в швейній машині величезний комерційний потенціал. Зайнятих у приятеля сорока доларів і одинадцяти днів напруженої праці йому вистачило, щоб виготовити швейну машинку. Вона мала пряму голку з вушком, ковзаючий човник, лапку для фіксації тканини і зубчасте колесо, що дозволяло її рухати. А з часом до всіх цих удосконалень додалася ножна педаль з колісним приводом, що замінила незручний ручний важіль.

У 1851 році Зінгер запатентував свою машинку і виставив дослідний зразок на продаж, оцінивши його в 100 доларів. І безрезультатно. Глави сімейств не збиралися витрачати такі гроші. Адже їх дружини прекрасно справлялися з шиттям за допомогою голки з ниткою. А власники майстерень, які використовували дешеву працю найманих швачок, ще менше були зацікавлені в новинці.

Стимулювати попит могло лише якесь принципове нововведення. І винахідник придумав очевидну зараз, але передову в ті часи систему. Він вирішив створити «довгограючий» товар. Якщо до Зінгера будь-які механізми після поломки викидалися на смітник або здавалися в ремонтну майстерню, то його клієнти могли самі замовляти необхідні запчастини та усувати несправності. Швейна машинка стала першим побутовим приладом, який можна було ремонтувати в домашніх умовах.

У 1854 році Зінгер заснував разом з адвокатом Едуардом Кларком компанію I.M.Singer & Co. з штаб-квартирою в Нью-Йорку. Він переконав партнера та сторонніх інвесторів вкласти кошти в будівництво заводу для масового випуску швейних машинок із змінними комплектуючими. Це було перше в світі виробництво такого роду.

Щоб продукція успішно продавалася, Зінгер провів безпрецедентну рекламну кампанію в пресі. Вже в 1855 році офіс його фірми завалили замовленнями з усіх штатів Америки. В тому ж році перший приз на Всесвітній промисловій виставці в Парижі відкрив для нового побутового приладу ринок Старого Світу. А за наступні ударні п’ять років I.M.Singer & Co. стала найбільшим у світі виробником швейних машинок.

Перші успіхи викликали і перші сварки: Еліас Хоу подав позов до суду на Айзека Зінгера. І хоча їх машинки відрізнялися як небо і земля, суд після довгої тяганини зобов’язав Зінгера виплатити позивачеві 15 тис. доларів. Той не особливо чинив опір і заплатив. Він міг собі це дозволити: щорічні продажі його компанії росли фантастичними темпами. Почавши з тисячі машинок на рік, компанія за перші п’ятнадцять років існування збільшила оборот в 127 разів.

Айзек Зінгер першим винайшов те, що значно пізніше назвуть “фокус-групою” та "direct marketing". Він першим почав випускати машини, орієнтовані не на промислове виробництво, а на звичайних домогосподарок. Це зажадало досконалого знання психології покупців. Але Зінгер добре знав жінок (в нього було п’ять офіційних дружин і безліч коханок). Підприємець не сумнівався: головне - переконати в необхідності покупки саме жінок, а далі вже вони знайдуть спосіб, як змусити своїх чоловіків розщедритися. Але, щоб переконання подіяло, необхідно було звертатися до домогосподарок безпосередньо. Але газет і журналів, які видавалися спеціально для них, не було. Зінгер знайшов вихід: він став шукати покупців в театрах, розміщуючи рекламу на програмках спектаклів, а також в церквах: описи швейних машинок роздавалися прихожанкам на проповідях разом з релігійною літературою.

Заради того щоб зробити свою продукцію доступною мільйонам сімей, Зінгер пішов на ще один революційний маркетинговий хід. Вже в 1854 році він почав продавати машинки за схемою лізинг-купівля. Ця особлива система розстрочки відрізнялася від загальноприйнятої тим, що покупець спочатку брав товар як би напрокат, вносив за нього щомісячну орендну плату і міг повернути його продавцеві в будь-який момент, коли захоче. А, коли сума орендних платежів за машинку досягала роздрібної ціни товару, можна було залишити її собі назовсім. Така система дозволила різко збільшити об’єми продажів і вивести I.M.Singer & Co. у світові лідери. А згодом, завдяки росту товарообігу, ціни на машинки Singer були знижені також на порядок: з 100 доларів в 1854 році до 10 в 1890-му.

Серед інших торгових знахідок Зінгера можна відмітити впровадження постпродажного сервісу. А також те, що згодом назвуть BTL-акціями. На ярмарках і в салонах його машинки демонстрували не жваві хлопці-дилери, а спеціально найняті красуні. На них звертали увагу і чоловіки, і їх супутниці. Перші - зрозуміло чому, а для других успіх у чоловіків тепер був нерозривно пов’язаний з володінням швейною машинкою Singer.

Всі ці новації привели до того, що компанія Зінгера швидко завоювала не лише американський, але й світовий ринок. Вже в 1863 році підприємство було перетворене в корпорацію Singer Manufacturing Company з півмільйонним статутним капіталом. До 1874 року більше половини швейних машинок, які випускалися в світі, мали на собі логотип Singer - червону букву S і зображення дівчини, що сидить за аналогічним агрегатом. А через рік засновник швейної імперії помер, залишивши спадкоємцям величезний на ті часи статок - 13 млн. доларів.

На початку ХХ століття дітище Айзека Зінгера перейшло заповітний двадцятимільйонний рубіж: стільки швейних машинок компанія випустила за півстоліття свого існування. В 1908 році штаб-квартира Singer переїхала в один з перших хмарочосів Манхеттена і перебувала в цій будівлі ще півстоліття. Саме тут розроблялася стратегія нового генерального наступу на ринок за допомогою небачених тоді ще електричних швейних машин. І на початок Першої світової війни річний об’єм продажів компанії досяг рекордної відмітки - 3 млн. штук.

До кінця 1960-х років ніщо не провіщало бурі. До столітнього ювілею першого патенту Зінгера щорічний оборот компанії досяг 307,8 млн. доларів, а на початок 1970-х перевищив рекордні 2 млрд.

Проте вже в середині 1970-х компанія почала нести збитки. Небезпека підкралася не з боку конкурентів, а з боку найвірніших споживачів - жінок з промислово розвинених країн. Вони майже перестали шити самі. Тому компанія перенесла основне виробництво в слаборозвинені країни Латинської Америки та Азії, де й робочі руки були дешевші, й споживачів продукції більше.

Але в 1998 році Південно-Східну Азію потрясла потужна фінансова криза, що нанесла удар по компанії. Борги Singer виявилися настільки великі, що вона звернулася до нью-йоркського суду за захистом по 11-ій статті закону США про банкрутство. Ця стаття дозволяє компаніям проводити реорганізацію, не припиняючи виробничої діяльності. Сьогодні філіали фірми Singer працюють в 140 країнах світу, сконцентрувавшись на випуску промислового обладнання.

назад до ЗМІСТУ  
     
Інфо