Кадрова служба
 
назад до ЗМІСТУ  

ВІРТУАЛЬНЕ НАВЧАННЯ

Сьогодні навчання через Інтернет розглядається не просто як зручна можливість підвищення кваліфікації, а як цілком серйозна альтернатива звичайній освіті, яка дає студентові можливість одержати глибокі знання. Комп’ютер та Інтернет потрібні не тільки для того, щоб грати, дивитися фільми чи слухати музику. З їх допомогою можна одержати справжню вищу освіту. Чи вихід це для тих студентів, хто не поступив у реальні ВНЗ?

Закон, який ввів до вищої освіти можливість дистанційного навчання, був прийнятий більше п’яти років тому. Студенти проходять програму на дисках, електронних носіях, вивчають викладені в Мережі матеріали. За законом, не менше 70% усього обсягу навчальних матеріалів (годин лекцій, семінарів і т.д.) реалізовується за допомогою інтернет-технологій, для гуманітаріїв ця цифра збільшується до 80%. Заліки та іспити також здаються по Мережі - за допомогою тестів, онлайн-конференцій (віртуальний аналог справжнього “живого” іспиту).

Сьогодні такі варіанти пропонують ряд державних ВНЗ і багато комерційних навчальних закладів. Вступ - нарівні із загальним потоком. Але багато ВНЗ здійснюють додатковий набір - на платній основі. В більшості навчальних закладів ціна дистанційної освіти нижча, ніж аналогічної очної (дистанційні технології знижують витрати, не потрібно платити за оренду, зарплату викладачам). А от дипломи, як правило, видаються єдиного зразка.

Але віртуальне навчання підходить далеко не всім. Така форма буде ефективна лише для цілеспрямованих студентів, які чітко знають, чого хочуть, і заощаджують час. Адже більшість вчорашніх школярів звикли, що їх постійно підганяє реальний вчитель. Для них освіта через Інтернет навряд чи стане вдалим рішенням. Крім того, порівняйте: коефіцієнт отримання знань при навчанні без наставника, який сидить поруч, в 3-4 рази нижчий, ніж при контактному навчанні.

Що ж потрібно для того, щоб навчання на віртуальних курсах виявилося успішним? По-перше, студент повинен бути готовий ділитися з іншими професійним і освітнім досвідом. Інтернет допомагає подолати внутрішні психологічні бар’єри, які заважають брати активну участь в дискусії при візуальному контакті, але в той же час спочатку він не дає відчуття аудиторії. Тому віртуальне оточення повинне бути приязним і відкритим для конструктивного спілкування. По-друге, необхідні навики впевненого користування клавіатурою та вміння виражати свої думки в письмовій формі. (У віртуальному просторі практично весь обмін інформацією ведеться в письмовій формі). І, нарешті, по-третє, учень не повинен соромитися повідомляти про свої проблеми. Інакше викладач не зможе вчасно втрутитися в навчальний процес і надати необхідну допомогу, тому що більшість зовнішніх ознак, за якими в звичайній ситуації він міг би зрозуміти, що в студента виникли якісь проблеми (зніяковілість, занепокоєння, втрата інтересу до предмета, пропуски занять і т.п.) при віртуальному навчанні виключені. Щоб збільшити ефективність, у провідні дистанційні методики сьогодні впроваджуються ігрові елементи (скажімо, матеріал закріплюється у віртуальній грі, моделюються життєві ситуації), аудіо і відео, створюються форуми учнів, на яких нинішні студенти, і ті, що вже закінчили навчання, діляться практичними знаннями. Але все-таки психологи радять: дистанційна освіта найбільш ефективна для людей старших 30 років. Тим, хто ще не досяг цього віку, краще вибирати хоча б дистанційно-очну або очно-заочну форму навчання - інакше користі може зовсім не бути.

Переваги онлайн-освіти.
1. При онлайн-навчанні відбувається практично 100% включення студента в предмет, що вивчається.
2. Якщо є хороший викладач, добрі методичні розробки та доступ до якісного контенту, а найголовніше - бажання того, хто навчається, здобути хорошу освіту, то дистанційна форма освіти може бути і якісною, і вигідною. Це може бути корисно малозабезпеченим студентам і молодим людям з обмеженими можливостями.
3. Cтуденти вимушені багато читати, і якщо матеріал не дуже складний, це ефективніше, ніж слухати лекції.
4. Онлайн-навчання школярів з обмеженими можливостями дозволяє не тільки вибрати індивідуальну освітню програму, відстежувати та корегувати її, але й проводити проектну і дослідницьку діяльність з групами учнів. Таким чином, на відміну від надомного навчання, перед учнем відкривається більше можливостей.
5. Звичка шукати інформацію в Інтернеті може привести до кращого засвоєння предмету.

Недоліки онлайн-освіти.
1. Онлайн-навчання можливе тільки за щирого бажання, і головне – при належній відповідальності студента. Є люди, яким потрібний постійний контроль. В цьому випадку ефективнішою виявляється присутність викладача поряд з ними.
2. В ряді професій онлайн-освіта непридатна. Не можна дистанційно навчати медиків, юристів, малоефективним є навчання через Інтернет в творчих професіях. Такого ж роду труднощі виникають з педагогікою і психологією.
3. Розрив між навчанням і практичною діяльністю.
4. Студенти не соромляться підбирати ключі до бази даних з комп’ютерними тестами, а також наймати для їх проходження успішніших однокурсників або висококваліфікованих фахівців.
5. Процес онлайнового навчання вимагає наявності комп’ютерних навичок в учасників, недостатність яких може негативно вплинути на результати навчання та освіти.
6. Підсумкове тестування (іспит, письмова робота), швидше за все, повинні бути тільки очними.

Віртуальні курси, як правило, відкриті для всіх, хоча в ряді випадків до вступників на них пред’являються певні вимоги, описані в числі інших умов при реєстрації. Займатися можна в будь-якому місці, де є комп’ютер з виходом в Інтернет. Час початку і закінчення занять кожний студент вибирає для себе сам, при цьому більшість викладачів вимагає щоденного відвідування віртуальних класів. Одержуючи або відсилаючи інформацію, пов’язану з вивченням курсу, учень постійно взаємодіє і з викладачем, і з іншими студентами. Як і при традиційному навчанні, викладач, який веде той чи інший віртуальний курс, розробляє навчальні плани, проводить заняття у віртуальному класі, організовує і направляє дискусію по досліджуваній темі, відповідає на запитання студентів і, природно, перевіряє правильність виконання завдань.

Кожний навчальний курс має свої часові рамки. Розклад занять і строки здачі завдань визначає викладач. Як правило, для навчання набирається невелика група. Це дозволяє викладачеві приділяти увагу кожному студентові.

Дуже багато людей помиляються, припускаючи, що при навчанні через Інтернет вони будуть почувати себе в ізоляції. На свій подив вони виявляють, що віртуальні курси дають можливість різноманітного та інтенсивного спілкування під час групових дискусій і при виконанні спільних проектів.

Більшість діючих центрів навчання можна умовно розділити на три групи за ступенем “заглиблення” в Інтернет.

До першої групи належать заклади, вся робота яких базується винятково на інтернет-технологіях. Вибір навчального курсу, його оплата, заняття зі студентами, передача контрольних завдань і їх перевірка, а також здача проміжних і фінальних іспитів здійснюються через Інтернет. Подібних навчальних центрів, які іноді називають “віртуальними університетами”, не так багато, через високі вимоги до апаратно-програмного оснащення і рівня підготовки персоналу, а також необхідності значних початкових фінансових вкладень.

В другу, найбільш чисельну групу, входять навчальні заклади, які поєднують різні традиційні форми очного і дистанційного навчання з нововведеннями в дусі часу. Наприклад, деякі ВНЗ частину своїх програмних курсів переводять у віртуальну форму, а центри дистанційного навчання, спираючись на інтернет-технології, в той же час не відмовляються від практики проведення очних екзаменаційних сесій. Варіантів тут може бути багато, але в кожному випадку комп’ютеризована лише частина навчального процесу.

До третьої групи можна віднести навчальні центри, для яких Інтернет служить лише внутрішнім комунікаційним середовищем. На своїх сайтах вони розміщають інформацію про навчальні програми (плани), семінари, а також бібліотечні каталоги.

Пропоновані в системах віртуального навчання курси прийнято ділити на два види: кредитні та некредитні. “Кредитним” вважається курс, офіційно затверджений в акредитованій навчальній установі. Він зараховується студентові в рамках навчальної програми по якій-небудь спеціальності і є одним з етапів на шляху до одержання вченого ступеня. До “некредитних” відносять курси, призначені для одержання додаткової або післяуніверситетської освіти (наприклад, з метою підвищення кваліфікації) і не ведуть до одержання вченого ступеня.

Таким чином, гарна освіта сьогодні - це синтез різних форм одержання знань і сучасних технологій, оптимальну комбінацію яких може визначити для себе тільки сам учень.

назад до ЗМІСТУ  
     
Інфо