Кадрова служба
 
назад до ЗМІСТУ  

ЯК ВИБРАТИ ЖОРСТКИЙ ДИСК

Кожен власник комп’ютера рано чи пізно стикається з необхідністю купівлі жорсткого диска. Або місця на старому накопичувачі бракує, або він взагалі вийшов з ладу - в будь-якому випадку рано чи пізно ви зіткнетеся з проблемою вибору. Виробників багато, корпуси різні, в характеристиках вказано багато незрозумілих цифр і слів.

Щоб зробити правильний вибір, необхідно розуміти, що означають і на що впливають ті чи інші параметри жорстких дисків.

Об’єм

Перший серійний накопичувач на жорстких дисках, IBM 350 RAMAC був розмірами як двокамерний холодильник, важив близько тонни і міг зберігати лише 3,75 МБ інформації. Але це було в далекому 1956 році. Сучасні жорсткі диски мають набагато більший об’єм. У домашніх комп’ютерах в основному використовуються моделі місткістю від 250 ГБ до 6 ТБ.

Для офісного робочого комп’ютера достатньо 500 ГБ, а, наприклад, для відео-монтажа і 10 ТБ може не катастрофічно не вистачати. Тому з необхідним об’ємом вам доведеться визначитися самостійно. Ставити дорогий диск великого об’єму в робочий ПК, на якому стоятимуть лише операційна система та офісні програми, досить безглуздо. Дуже важливо знати, під якою ОС ви плануєте працювати з вашим диском. Наприклад, Windows XP не працює з дисками об’ємом більше 2 ТБ. До того ж особливості самої материнської плати можуть накладати обмеження на об’єм HDD - якщо ви збираєтеся придбати диск об’ємом быль-ше 2 ТБ, подивіться спочатку в інструкцію до плати.

Форм-фактор

Форм-фактор визначає фізичні розміри жорсткого диска і, відповідно, можливість його установки в ті чи інші пристрої. На сьогодні найбільш поширені моделі форм-фактора 3,5” і 2,5”. Перші з них використовуються в стаціонарних ПК. Накопичувачі другого виду легші та економ-ніші, тому їх застосовують в ноутбуках і портативних комп’ютерних системах. Потрібно відмітити, що за допомогою спеціального перехідника диск 2,5” можна легко встановити у відсік, розрахований на формат 3.5”.

Швидкість

Чим вища швидкість обертання магнітних пластин, тим краща продуктивність жорсткого диска. Правда, з ростом швидкості збільшуються його енергоспоживання і шум. Найпоширеніші моделі мають частоту обертання 5400, 5900, 7200 або 10000 обертів/хв.

Диски з частотою 5400-5900 обертів/ хв. - оптимальний варіант для робочого комп’ютера чи ноутбука. Вони тихо працюють, слабо гріються і досить економічні. Як правило, чим менша швидкість обертання, тим довше прослужить накопичувач. Моделі з частотою 7200 обертів/хв. підійдуть для стаціонарних комп’ютерів середнього класу.

Супершвидкісні HDD з частотою 10000 обертів/хв. і більше - це дорогі та шумні пристрої. Об’єм у таких накопичувачів досить невеликий, і вони відчутно нагріваються при навантаженні, тому рекомендується встановлювати на них додаткову систему охолодження.

Ще одна важлива характеристика швидкості роботи жорсткого диска - IOPS (Input/Output Operations Per Second). Ця величина показує, скільки операцій введення/ виведення даних за секунду може зробити накопичувач. Як правило, значення IO-PS не вказують в загальних характеристиках - його можна знайти в документації до накопичувача або в результатах тестування спеціалізованими програмами. В побутових накопичувачів це значення лежить в межах 75-200. Чим вищий показник IO-PS, тим швидше накопичувач справляється з множиною паралельно запущених завдань і одночасних запитів.

Об’єм буфера

Буфер - це швидка проміжна пам’ять HDD. Вона служить для згладжування різниці між швидкостями читання/запису і наступної передачі інформації по інтерфейсу. До того, вона дозволяє послідовно прочитувати дані з близьких ділянок магнітного диска, збираючи їх потім в потрібний файл, що істотно підвищує швидкість читання.

Теоретично, чим більший об’єм буфера, тим краще, але на практиці це не завжди так. Якщо комп’ютер використовується лише для доступу в Інтернет, перегляду відео чи офісних програм, то сенсу в дорогому накопичувачі з буфером 128 МБ просто немає. Для ноутбука досить HDD з 16 або 32 мегабайтами буферної пам’яті. Для стаціонарного ПК можна обмежитися величиною 64 МБ.

Отже, операційну систему, складні програми та вимогливі ігри краще встановлювати на диск c об’ємним буфером, а ось зберігати фільми, музику і фотографії можна і на скромнішому накопичувачі.

Інтерфейс

Інтерфейс - це спосіб (як кабель з роз’ємами, так і протокол передачі даних по ньому), за допомогою якого жорсткий диск з’єднується з материнською платою. Найпоширенішим являється інтерфейс послідовного підключення SATA.

В комп’ютерах минулих поколінь використовувався порт паралельного підключення IDE, але виробництво таких дисків вже припинилося. Дізнатися, який у вашому диску інтерфейс можна візуально: SATA – вузький, IDE – широкий.

Якщо вам потрібний новий жорсткий диск, а міняти материнську плату не хочеться, можна скористатися спеціальним перехідником SATA - IDE.

Інші характеристики

Рівень шуму - це середня гучність звуку, що видається механічними частинами жорсткого диска при роботі. Для домашнього застосування цей параметр дуже важливий. Якщо ви терпіти не можете сторонні звуки, не варто купувати модель з рівнем шуму вище 25 дБ.

Споживана потужність не так вже важлива для стаціонарного ПК, а ось для ноутбуків цей параметр досить критичний.

Час напрацювання на відмову - “запас міцності” накопичувача. Магнітні властивості покриття пластин HDD з часом знижуються, і диск втрачає свою місткість (частенько разом з інформацією, що зберігається). Чим вища ця цифра, тим надійніший жорсткий диск.

Виробництвом жорстких дисків займається безліч компаній - Seagate, Western Digital, Toshiba, Samsung, Intel, Kingston і багато інших. Хто з них “краще” - сказати складно: жорстка конкуренція не дає фірмам права на помилку. Тому вибір ви повинні зробити самі, виходячи з характеристик і призначення накопичувача.

назад до ЗМІСТУ  
     
Інфо